Івник Іван Миколайович
Івник Іван Миколайович (по паспорту — рос. Николаев; 28 травня (10 червня) 1914, Сявалкаси Ядринського повіту, Казанська губернія (нині Вурнарський район, Чувашії) — 28 травня 1942 року, Чебоксари) — чуваський радянський поет, перекладач і фольклорист.
| Івник Іван Миколайович | |
|---|---|
| Народився |
1914 Вурнарський район, Чуваська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РСФРР |
| Помер |
28 травня 1942 Чебоксари, РРФСР, СРСР |
| Діяльність | письменник |
Із селян. Закінчив Чебоксарский педагогічний технікум. Пізніше навчався в Казанському університеті радянського права. Працював літературним співробітником газет «Колхоз ялавĕ», «Пионер сасси», відповідальним секретарем альманаху «Илемлĕ литература», в Чуваському науково-дослідному інституті мови, літератури, історії та економіки при Раді Міністрів Чуваської АРСР (нині Чуваська державний інститут гуманітарних наук), в будинку народної творчості.
Дебютував, як поет-лірик в 1929 році.
Основна тема — краса рідного краю, колгоспна праця, молодість і любов. Поезії І. Івника притаманні романтична піднесеність, задушевність і пісенність, на них складено багато пісень.
Для дітей І. Івник видав цикли віршів «Теплий вітер» (1939), «Наше щастя» (1939) та інші.
Займався перекладами. Переклав чуваською мовою «Бахчисарайський фонтан» і «Кам'яного гостя» О. С. Пушкіна, «Мцирі» М. Ю. Лермонтова, «Сон» Т. Г. Шевченка, вірші В. В. Маяковського, М. В. Ісаковського, Р. Бернса, С. Єсеніна, О. Хайяма та інші твори, серед них: «Пире лайăх вĕренме» (В. Воробьев), «Тул çутăлать» (Ю. Самойлов), «Пурăнмашкăн пурнăç тулăх» (Г. Лисков).
Джерела ред.
- Юмарт, Г. Ф. Ивник (Николаев) Иван Николаевич / Г. Ф. Юмарт // Чувашская энциклопедия. — Чебоксары, 2008. — Т. 2 : Ж-Л. — С. 105.
Посилання ред.
- Івник Іван // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 63-64.