Івасюк Оксана Михайлівна
Оксана Михайлівна Івасюк (нар. 20 серпня 1960, м. Кіцмань, Чернівецька область) — український педагог, літератор. Кандидат філологічних наук. Дружина Віктора та мати Михайла Павлюків, сестра Володимира Івасюка.
| Оксана Івасюк | |
|---|---|
| Оксана Михайлівна Івасюк | |
| Народилася | 20 серпня 1960 (63 роки) Кіцмань, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |  УРСР →  Україна |
| Діяльність | вчителька, літераторка |
| Галузь | літературознавство[1] і українська література[1] |
| Alma mater | Чернівецький державний університет |
| Науковий ступінь | кандидат філологічних наук |
| Вчене звання | доцент |
| Знання мов | українська[1] |
Життєпис
ред.Оксана Івасюк народилася 20 серпня 1960 року в місті Кіцмані, що на Чернівеччині.
Закінчила філологічний факультет Чернівецького державного університету. Два роки викладала україністику в Карловому університеті в Празі[2].
Від 2015 — у Києві: старший науковий співробітник Національного музею історії України; завідувач лабораторії грінченкознавства Київського університету імені Бориса Грінченка (від 2016). Нині доцент кафедри української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича[3].
Доробок
ред.Автор книг:
- «Пісенна Шевченкіана» (2013)[4];
- «Костянтина Малицька: Чом, чом, земле моя» (2015, співавтор)[4];
- «Михайло Вербицький: вибрані твори» (2015, співавтор)[4];
- «Володимир Івасюк. Вибрані твори» (2015)[4];
- «Володимир Івасюк. Інструментальні твори» (2016)[5];
- «Казки для хлопчиків» (2016)[4];
- «Михайло Івасюк. Монолог перед обличчям сина» (2017)[4].
Співупорядник:
Вшанування
ред.Композитор та поет Володимир Івасюк своїй сестрі Оксані присвятив пісню «Колискова для Оксаночки»[3].
Примітки
ред.- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Павло Вольвач (25 травня 2009). Оксана Івасюк жила по сусідству з Вацлавом Гавелом. Gazeta.ua.
- ↑ а б Юлія Кацун. Оксана Івасюк: «Батько і його українська тональність дали нам упевненість у своїй культурі». День.
- ↑ а б в г д е Івасюк, Оксана Михайлівна. Інституційний репозиторій Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.
- ↑ Наталія Фещук (16 березня 2016). Володя мріяв писати опери. Збруч.
- ↑ Василь Худицький (21 жовтня 2011). «Відлуння твоїх кроків»: що згубило Володимира Івасюка?. Znaj.ua.
Володимир Івасюк. Відлуння твоїх кроків... [Текст] : спогади, інтерв'ю, ст., док. про Володимира Івасюка : [альбом] / [упоряд.: Г. Івасюк, О. Івасюк, Л. Криса]. — Львів : УКРПОЛ, 2011. — 239 с. : фот. — Назва на корінці : Володимир Івасюк. — ISBN 978-966-8955-37-2 - ↑ Лицар слова: спогади про Михайла Івасюка [Текст] / [упоряд.: О. М. Івасюк та М. Я. Лазарука]. — Чернівці : Букрек, 2017. — 335, [16] с. : фот. — ISBN 978-966-399-521-2
- ↑ Золота карета. Буковинські казки у записах Михайла Івасюка [Текст] / [записав Михайло Івасюк ; упоряд.: О. Івасюк, Г. Івасюк-Криса]. — Чернівці : Букрек, 2019. — 205, [1] с. — Назва на корінці : Золота карета. — ISBN 978-966-399-983-8
Джерела
ред.- Валерія Радзієвська (2019-06-2019). Володимир Івасюк в день зникнення сів у «Волгу» з двома чоловіками. Gazeta.ua.
Посилання
ред. Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Оксана Івасюк: самоусвідомлений — значить «просвітений», «щасливий» на YouTube // Ковчег «Україна». — 2020. — 9 грудня. |
|
|
Пісні, що стали символом незламності. «Код ідентичності» з Івасюк, Рибчинським, Злотником на YouTube // Телеканал Дім. — 2024. — 15 травня. |
- Оксана Івасюк. Чтиво.