Іван Руткович

український іконописець

Іва́н Рутко́вич  — український галицький іконописець кінця XVII — початку XVIII століття доби бароко, який працював переважно у Жовкві.

Архангел Гавриїл, 1697-99, Національний музей у Львові

ЖиттєписРедагувати

Перше письмове свідчення про Івана Рутковича з'являється в жовківських актах у 1681, коли він разом з дружиною Євою купує дім навпроти хвіртки міської церкви. Є згадка в записах жовківської церкви Різдва Христового про Рутковича, як міщанина Жовкви і «маляра білокаменського», а також пізніші (1694) згадки про нього як про члена братства міської церкви та про обрання присяжним лавником Жовкви (1686), хоча засідання магістрату він відвідував рідко через зайнятість замовленнями[1]. Прикметник «білокаменський» може свідчити про його попереднє навчання майстерності у Білому Камені, де на той час вже існував центр малярства. Віра Свєнціцька виділяє два етапи творчості, зі зростанням майстерності та чіткості стилю - перший у період 80-х років, коли він працював над іконами для Волиці Древлянської, присілку Марошанки, Потелича та Волі Висоцької; другий - у 90-х роках 17 ст. з роботами Жовківського іконостасу зі Скваряви Нової. Вона ж припускає, що Руткович помер між 1703 і 1708 рр.[2].

ТворчістьРедагувати

ТехнікаРедагувати

Руткович малював традиційною для тих часів технікою темпери на яйцевій емульсії, але, очевидно, змішаній з олією. Малював на липових, грубо вигладжених дошках, проклеєних на стиках зі зворотного боку. Рельєфні орнаменти тла з накладеною позолотою створювалися на крейдяному ґрунті, що дозволяло вносити елементи різьблення не лише в обрамлення, а й у площину картини. Контури і елементи композиції художник накреслював чорною фарбою по підмальовку, виконаному ясною вохрою, а в темніших місцях - сірою й коричневою фарбами, на які він накладав світліші мазки вохри, рум'яне і білил, формуючи світлотінь на обличчях образів. Невідомо, чи працював Руткович олійною технікою на полотні та блясі, які вже були поширені в той час[3].

ДоробокРедагувати

Перші ікони майстра — «Жертвоприношення Авраама» та «З'явлення Христа Марії Магдалині»[4].

З творчості Рутковича відомі збережені цілістю або частково іконостаси у дерев'яних церквах: у Волиці-Деревлянській, у Волі-Висоцькій, у церкві Різдва Христового Жовкви (1697 — 99), на початку XIX ст. перенесений до церкви Собору Пресвятої Богородиці у Скваряві Новій, нині у Національному музеї у Львові імені Андрія Шептицького. Іконостаси І. Рутковича визначили тип західноукраїнського іконостасу кінця 17 першої половини XVIII століття з додатковим рядом євангельських сцен, а «жовківський іконостас» був вершинним етапом розвитку українського класичного іконостасу XVII століття.

Окремі донаторські ікони Рутковича виконані у традиційній манері. Серед них:

  • «Моління» (1682) у Троїцькій церкві в Потеличі,
  • «Моління» (1683; тепер у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького),
  • «Народження Марії» з Вижлова (1683, ікона втрачена),
  • Христос Вседержитель із с. Солова (1693; тепер в Музеї народної архітектури і побуту «Шевченківський гай» у Львові)

І. Руткович, зберігаючи багатовікові українсько-візантійські іконописні традиції — велику емоційну впливовість колориту і музику лінійних ритмів, зумів обережно і з тактом використати нові західноєвропейські. елементи, зачерпнуті переважно з голландської гравюри.

У січні 2012 на Львівщині з дерев'яної церкви Вознесіння Господнього, пам'ятки архітектури національного значення у селі Волиці-Деревлянській Буського району, було викрадено 4 унікальні ікони XVII століття, намальовані Іваном Рутковичем[5].

Іменем Івана Рутковича названо вулиці у Львові й Жовкві.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати