Іван Васильович (п'єса)
«Іван Васильович» — п'єса Михайла Булгакова. Створена в 1934—1936 роках на основі п'єси «Блаженство». За життя автора не ставилася і не публікувалася (вперше опублікована 1965 року). Послужила основою фільму «Іван Васильович змінює професію» (1973).
| Іван Васильович | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Иван Васильевич | ||||
| Жанр | п'єса і комедія | |||
| Форма | п'єса | |||
| Автор | Булгаков Михайло Опанасович | |||
| Мова | російська | |||
| Опубліковано | 1965[1] | |||
| ISBN-10: | 5-352-00476-7 | |||
| Сайт | lib.ru/BULGAKOW/ivan_vas.txt | |||
|
| ||||
Сюжет
ред.Інженер Микола Тимофєєв з Москви створює у своїй квартирі машину часу. Несподівано його кидає дружина Зіна. Тимофєєв, захоплений створенням винаходу, ставиться до цього байдуже. До нього заходить управитель будинком Бунша з вимогою заплатити за квартиру і повідомити про машину у відповідні органи. Тимофеєв, намагаючись показати управителю можливості машини, повертає ключ в апараті і в квартирі зникає стіна, що відділяє її від квартири сусіда. У кімнаті сусіда Шпака сидить злодій Жорж Милославський. Тимофєєв продовжує керувати апаратом і відкриває портал до Москви часів XVI століття. Виникає паніка, внаслідок якої цар Іван Грозний з минулого потрапляє в сучасність, а Бунша і Милославський потрапляють у минуле. Машина часу виходить з ладу. Опричники сприймають Буншу за царя. Режисер Якін зраджує Зіну, через що мало не гине від царевої руки. Милославський дарує послу Швеції Кемську волость. Бунша напивається. Зрештою, злодій і управитель рятуються від опричників, які зрозуміли, що «цар не справжній» і повертаються в сучасність, де їх заарештовує міліція (оскільки перед цим цар образив сусіда Тимофєєва Шпака). Зрештою, все це виявляється сном інженера, змореного роботою[2][3][4].
Дійові особи
ред.- Зінаїда Михайлівна — кіноактриса
- Уляна Андріївна — дружина управдома Бунші
- Марфа Василівна — цариця
- Микола Тимофєєв — винахідник
- Жорж Милославський — злодій-авантюрист
- Бунша-Корецький Іван Васильович — управитель будинку
- Шпак Антон Семенович — мешканець будинку, сусід Тимофєєва
- Іван Грозний — цар
- Якін — кінорежисер
- Дяк Федір
- Шведський посол
- Патріарх
- Опричники
- Стольники
- Гуслярі
- Міліція
Історія створення
ред.У 1933 році Михайло Булгаков домовився з московським мюзик-голом про написання «веселої п'єси». Перша (не прийнята) п'єса називалася «Блаженство», де машина часу йшла в комуністичне майбутнє, а Іван Грозний з'являвся лише в епізоді[5].
Екранізація
ред.У 1973 році Леонід Гайдай зняв фільм «Іван Васильович змінює професію»[6].
У порівнянні з п'єсою ім'я винахідника Тимофєєва змінено з Миколи на Олександра (Шурик), як звичне для героя Олександра Дем'яненка з інших комедій Гайдая. Крім того, у зв'язку з розвитком техніки, машину часу виконано не на ламповій, а на напівпровідниковій основі, внесено й інші зміни у зв'язку з тим, що час перенесено з 1930-х років у 1970-ті.
Ім'я М. Булгакова в титрах фільму не згадано.
Див. також
ред.- Гості з минулого — фільм 2020 року
- Іван Васильович змінює професію — фільм Леоніда Гайдая
- Гостя з майбутнього
- Назад у майбутнє
Примітки
ред.- ↑ "Иван Васильевич"
- ↑ Бабичева, 1988, с. 134.
- ↑ Лосев, 2011, с. 234—238.
- ↑ Лосев, 2011, с. 239—247.
- ↑ Лосев, 2011, с. 201—202.
- ↑ Вахитов Р. Р. Грозный и Бунша (о пьесе М. Булгакова «Иван Васильевич» и фильме Л. Гайдая «Иван Васильевич меняет профессию»). Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 9 жовтня 2016.
Література
ред.- Бабичева Ю. В. Фантастическая дилогия М. Булгакова («Блаженство» и «Иван Васильевич») // М. А. Булгаков-драматург и художественная культура его времени / Составитель А. Нинов; науковий редактор В. В. Гудкова. — Москва : Спілка театральних діячів РРФСР, 1988. — С. 125—139.
- Лосев В. И. Комментарии // Булгаков М. А. Иван Васильевич: Рассказы, пьесы. — СПб. : Азбука, 2011. — С. 188—250. — ISBN 978-5-389-02384-0.
