Іванів Михайло Онуфрійович

Михайло Онуфрійович Іванів;
	Генерал-майор
Загальна інформація
Народження	17 грудня 1866; с. Кочерів, тепер Радомишльська міська громада, Житомирська область
Смерть	14 квітня 1938 (71 рік); Биківня, Київ
Громадянство	УНР
Військова служба
Приналежність	УНР
Війни / битви	Російсько-японська війна; Перша світова війна; Українсько-радянська війна
Командування
	48-й Сибірський стрілецький полк; начальник Головного штабу Армії УНР
	Іванів Михайло Онуфрійович у Вікісховищі

Миха́йло Онуфрійович Іва́нів (Іванов)^[1] (* 17 грудня 1866, с. Кочерів, тепер Радомишльська міська громада, Житомирська область — † 14 квітня 1938, Биківня, Київ) — військовий та політичний діяч, генерал-майор царської армії, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванів.

Життєпис ред.

Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1890). 1902 після навчання в Імператорській військовій академії служив командиром роти, згодом — батальйону (13-й піхотний Білозерський та 7-й гренадерський Самогітський полки). Брав участь у російсько-японській війні 1904—1905. Під час Першої світової війни командував 48-м піхотним Сибірським полком, 12-ю піхотною Сибірською дивізією, 7-м Сибірським корпусом.

Від березня 1917 — член Української Центральної Ради, брав участь у роботі Першого Українського військового з'їзду. На ньому його обрали членом Українського генерального військового комітету 1917. Був членом Української соціал-демократичної робітничої партії. 1917 очолював відділ головної інспекції в генеральному секретарстві (згодом — міністерстві) військових справ Української Народної Республіки.

За доби Української Держави — начальник картографічного відділення головного геодезичного управління. В складі інтернованих формувань Армії Української Народної Республіки перебував у польських військових таборах.

У квітні 1919 року начальник Головного штабу Армії УНР. В травні цього ж року залишився у Кам'янці-Подільському, який зайняли частини РСЧА. Був заарештований та відправлений до Харкова, де був мобілізований червоними. Після демобілізації у 1923 році переїхав до містечка Буча, де проживала його сестра. Працював бухгалтером комбінату.

7 березня 1938 заарештований та засуджений трійкою НКВС до розстрілу з конфіскацією майна. Розстріляний та похований в Биківні під Києвом.

Примітки ред.

↑ Роман Коваль, Юрій Юзич. Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи. Київ, видавництво Марка Мельника. 2021.]

Джерела та література ред.

Т. В. Вронська. Іванів (Іванов) Михайло Іванович [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 399. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
К. Є. Науменко. Іванов Михайло Іванович [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.

Посилання ред.

Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань. Збройні сили України — персоналії військовослужбовців. Львів, 1995;
Верстюк В. В., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради. Біографічний довідник. К., 1998.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Роман Коваль, Юрій Юзич. Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи. Київ, видавництво Марка Мельника. 2021.]

[1]