Відкрити головне меню

Анатолій Степанович Іванов (рос. Анато́лий Степа́нович Ивано́в; 5 травня 1928, Шемонаїха, Казакська Автономна СРР, Російська РФСР1999, Москва, Росія) — російський прозаїк і сценарист, автор романів на сільську тематику. Герой Соціалістичної Праці (1984). Лауреат Державної премії СРСР (1979).

Іванов Анатолій Степанович
Народився 5 травня 1928(1928-05-05)
Шемонаїха
Помер 31 травня 1999(1999-05-31) (71 рік)
Москва, Росія
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність письменник, сценарист, редактор, політик, журналіст
Володіє мовами російська
Членство Спілка письменників СРСР
Роки активності з 1948
Жанр роман і повість
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора
Державна премія СРСР Премія Ленінського комсомолу
IMDb nm0412025

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в селянській родині. Батьки жили в районному центрі, батько працював завідувачем райвідділом «Союздруку», мати займалася господарством.

З 1946 по 1950 роки навчався на факультеті журналістики Казахського державного університету імені С. М. Кірова.

Творчу діяльність розпочав в 1948 році як журналіст газети «Приіртишська правда» (Семипалатинськ). Був військовослужбовцям, потім редактором районної газети «Ленінський прапор» в Новосибірської області. Член КПРС з 1952.

В 1954 в журналі «Крестьянка» було опубліковане його перше оповідання «Дощ». Потім в журналі «Сибірські вогні» — розповідь «Алчині пісні», в 1956 році з такою ж назвою вийшла перша збірка оповідань. У 1958 році був опублікований перший роман «Повітелей», який приніс всесоюзну популярність і був помічений за кордоном і був перекладений декількома мовами. У 1958-1964 роках був заступником головного редактора журналу «Сибірські вогні». В кінці 1960-х переїхав до Москви.

ТворчістьРедагувати

В Союз письменників СРСР вступив в 1958 році. Основними темами творів стали революції в сибірських селах, колективізація та німецько-радянська війна. Серед найбільш відомих творів: «Тіні зникають опівдні» і «Вічний поклик». В 1970-1980-і роки за цими книгами були зняті багатосерійні телефільми.

Громадська діяльністьРедагувати

З 1972 працював головним редактором журналу «Молода гвардія». Був одним з ідейних керівників так званого «патріотичного спрямування».

Займав керівні посади в Спілці письменників СРСР, був депутатом ВР СРСР 11-го скликання (з 1985).

В 1990 підписав «Лист 74-х».

ПосиланняРедагувати