Ібай
Ібай (МФА: [ˈiːbaɪ]) — це найбільш залюднений острів атолу Кваджалейн у Маршаллових Островах, а також центр маршальської культури у ланцюгу Ралік. На площі 80 акрів (32 гектари) проживають близько 15 тисяч осіб[1]. Більша частина населення має вік менше 18 років.
| Ібай | ||||
|---|---|---|---|---|
 Острів Ібай | ||||
|
Карта  | ||||
| Атол Кваджалейн із космосу | ||||
| Географія | ||||
| 8°46′49″ пн. ш. 167°44′14″ сх. д. / 8.78028° пн. ш. 167.73722° сх. д.Координати: 8°46′49″ пн. ш. 167°44′14″ сх. д. / 8.78028° пн. ш. 167.73722° сх. д. | ||||
| Місцерозташування | Мікронезія | |||
| Акваторія | Тихий океан | |||
| Група островів | Кваджалейн | |||
| Площа | 0,36 км² | |||
| Довжина | 2,1 км | |||
| Ширина | 0,39 км | |||
| Країна | ||||
 Маршаллові Острови | ||||
| Населення |
15 000 осіб (2019) | |||
  Ібай Ібай (Маршаллові Острови) | ||||
 | ||||
 Ібай у Вікісховищі | ||||
Історія ред.
Походження назви ред.
Коли християнські місіонери вперше прибули на Маршаллові острови, вони запровадили запис латинською абеткою для місцевої маршальської мови. Спочатку назва острова записувалася європейцями як Ebeje, що означало (за словами старійшин острова) «зробити щось з нічого». Водночас німецька колоніальна адміністрація не вимовляла у цій назві літеру «J», внаслідок чого поширилася назва Ebeye. Після Другої світової війни американці, які почали контролювати острів, продовжили вживати версію без «J»: [ˈiːbaɪ]. Оскільки більшість нинішніх мешканців не є корінним населенням острова, ця назва стала звичною.
Друга світова війна ред.
На початку 1940-х років на острові була збудована база для гідропланів японського Імперського флоту. Внаслідок битви за Кваджалейн з 31 січня до 3 лютого 1944 року Ібай був окупований американськими військами. 7 березня 107-й військово-морський будівельний батальйон США (107th Naval Construction Battalion) був відряджений для відновлення бази гідропланів. Була відремонтована існуюча пристань (487,7 м на 9,1 м), додана прибудова (15 м на 73 м), та відновлена збудована японцями H-подібна пристань (76 м). Також була зібрана понтонна верф та баржі для транспортування пошкоджених літаків. На березі були встановлені намети та куонсетські ангари, диспансер на 150 ліжок та паливна цистерна на 480 тисяч літрів[2].
Переселення з навколишніх островів ред.
До початку 1950-х років значна частина нинішніх жителів Ібая мешкала на невеликих острівцях навколо атолу Кваджалейн. Коли атол почали використовувати як базу підтримки для ядерних випробувань на атолах Бікіні та Еніветок, жителі були переселені американською владою до невеликої громади, збудованої на Ібаї, яка до цього була малозаселеною. У 1950 році військово-морські сили США спорудили на острові станцію радіонавігаційної системи LORAN. Вона була розібрана у 1977 році[3].
З початком тестування протиракетної системи Nike Zeus у 1960-х роках американські військові вирішили евакуювати понад 100 жителів центральної частини атола з метою безпеки. Це дозволяло створити зону, у яку могли бути скеровані ракети без боєголовок, запущені з континентальної частини США.
Географія ред.
Ібай є найбільш залюдненим островом атолу Кваджалейн у Маршаллових островах, а також центром маршальської культури у ланцюгу Ралік. Площа острова становить 32 га або 0,36 км². Він є 6-м у світі за густотою населення[4].
Клімат ред.
Для атола Кваджалейн характерний тропічний клімат вологих лісів відповідно до класифікації кліматів Кеппена. Середні місячні температури коливаються у межах 1,1 °C[5].
| Клімат Кваджалейн | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 32,2 | 32,2 | 32,2 | 32,2 | 32,8 | 32,2 | 32,8 | 32,8 | 33,3 | 33,3 | 33,3 | 31,7 | 33,3 |
| Середній максимум, °C | 29,9 | 30,3 | 30,6 | 30,4 | 30,4 | 30,4 | 30,4 | 30,6 | 30,6 | 30,6 | 30,4 | 30,1 | 30,4 |
| Середня температура, °C | 27,4 | 27,7 | 27,9 | 27,8 | 27,8 | 27,8 | 27,7 | 27,9 | 27,8 | 27,9 | 27,8 | 27,6 | 27,8 |
| Середній мінімум, °C | 25,0 | 25,1 | 25,2 | 25,2 | 25,2 | 25,1 | 25,1 | 25,1 | 25,1 | 25,2 | 25,2 | 25,2 | 25,1 |
| Абсолютний мінімум, °C | 20,0 | 21,7 | 21,1 | 21,7 | 21,7 | 21,7 | 21,7 | 21,7 | 20,0 | 21,7 | 21,1 | 20,6 | 20,0 |
| Норма опадів, мм | 115.8 | 82.0 | 104.1 | 191.8 | 253.5 | 244.3 | 265.2 | 256.8 | 300.5 | 302.5 | 270.8 | 205.7 | 2593.0 |
| Кількість днів з опадами | 10,2 | 8,4 | 10,6 | 12,7 | 17,7 | 18,7 | 19,5 | 20,0 | 19,8 | 19,9 | 18,3 | 15,0 | 190,8
|
| Вологість повітря, % | 76.7 | 76.1 | 77.1 | 79.7 | 82.5 | 82.0 | 81.8 | 80.9 | 80.9 | 80.8 | 80.2 | 78.8 | 79.8 |
Населення ред.
Населення Ібаю становить понад 15 тисяч осіб[4]. У 2008 році воно сягало 12 тисяч[6], а у 1968 — 3 тисячі осіб[7].
Притулок від радіоактивних опадів ред.
Деякі з жителів острова є біженцями або нащадками біженців, які зіткнулися з наслідками термоядерних випробувань Касл Браво на атолі Бікіні 1 березня 1954 року. Цей вибух викликав неочікувані наслідки у вигляді опадів радіоактивного снігу поблизу атолу Ронгелап, на якому не була проведена евакуація. у 1954 році американська влада все ж провела евакуацію населення Ронгелапу, а у 1957 році населення було повернуто разом з запровадженням нагляду за станом здоров'я. У 1985 році Грінпіс евакуював мешканців Ронгелапу до острова Меджато (Mejato) в атолі Кваджалейн, багато з них потім опинилися на острові Ібай[8].
Охорона здоров'я ред.
Дитяча смертність на Ібаї становила 3.0 % станом на 2006 рік[6]. На острові траплялися періодичні спалахи холери, лихоманки Денге та туберкульозу. У 1963 році спостерігався спалах поліомієліту, а у 1978-му — кору. У 2009 році місцевий центр охорони здоров'я отримав грант на спостереження за грипом H1N1[9].
Економіка ред.
Економіка Маршаллових островів значною мірою залежить від допомоги та орендних платежів від США за військове використання атола Кваджалейн. Сполучені Штати надають допомогу в обсязі 1,5 мільярда доларів у рамках Договору про вільну асоціацію (Compact of Free Association) протягом 20 років, термін якої спливає у 2023 році. Незначна частина економіки острова пов'язана з риболовлею та ремеслами.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ібай |
Примітки ред.
- ↑ Olson, Wyatt. Under the radar: Life is low-tech at Army missile defense base in the Pacific. Stripes.com. Архів оригіналу за 4 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019.
- ↑ Building the Navy's Bases in World War II History of the Bureau of Yards and Docks and the Civil Engineer Corps 1940-1946. US Government Printing Office. 1947. с. 324. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 30 січня 2020.
- ↑ Loran Station Kwajalein. www.loran-history.info. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2019.
- ↑ а б Top ten most crowded islands in the world - Gadling. Gadling. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 26 квітня 2016.
- ↑ KWAJALEIN ISLAND, PI. www.noaa.gov. National Oceanic and Atmospheric Administration. Процитовано 30 січня 2020.
- ↑ а б Marshall Islands. Office of Electronic Information, Bureau of Public Affairs. Архів оригіналу за 22 січня 2017. Процитовано 26 листопада 2011.
- ↑ Where is Kwajalein. Global Associates Welcomes YOU to Kwajalein Marshall Islands. Kwajalein, Marshall Islands. 1968. с. 11.
- ↑ Woodward, Colin (7 грудня 1999). Generations of Fallout From Nuclear Tests. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 24 жовтня 2012. Процитовано 4 грудня 2012.
- ↑ H8BCS11973, DHHS. Grants - AWARD SUMMARY. Recovery.gov. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 30 січня 2020.