Ібай (МФА[ˈiːbaɪ]) — це найбільш залюднений острів атолу Кваджалейн у Маршаллових Островах, а також центр маршальської культури у ланцюгу Ралік. На площі 80 акрів (32 гектари) проживають близько 15 тисяч осіб.[1] Більша частина населення має вік менше 18 років.

Ібай
Ebeye Island.jpg
Острів Ібай

Карта
Атол Кваджалейн з космосу
Атол Кваджалейн з космосу
Географія
8°46′49″ пн. ш. 167°44′14″ сх. д. / 8.78028° пн. ш. 167.73722° сх. д. / 8.78028; 167.73722Координати: 8°46′49″ пн. ш. 167°44′14″ сх. д. / 8.78028° пн. ш. 167.73722° сх. д. / 8.78028; 167.73722
Місцерозташування Мікронезія
Акваторія Тихий океан
Група островів Кваджалейн
Площа 0,36 км² 
Довжина 2,1 км
Ширина 0,39 км
Країна
Маршаллові Острови Маршаллові Острови
Населення 15 000 осіб (2019)
Ібай. Карта розташування: Маршаллові Острови
Ібай
Ібай
Ібай (Маршаллові Острови)

CMNS: Ібай у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Походження назвиРедагувати

Коли християнські місіонери вперше прибули на Маршаллові острови, вони запровадили запис латинською абеткою для місцевої маршальської мови. Спочатку назва острова записувалася європейцями як Ebeje, що означало (за словами старійшин острова) "зробити щось з нічого". Водночас німецька колоніальна адміністрація не вимовляла у цій назві літеру "J", внаслідок чого поширилася назва Ebeye. Після Другої світової війни американці, які почали контролювати острів, продовжили вживати версію без "J": [ˈb]. Оскільки більшість нинішніх мешканців не є корінним населенням острова, ця назва стала звичною.

Друга світова війнаРедагувати

 
Бомбардування острову Ібай 30 січня 1944 року
 
База гідропланів на острові Ібай у 1945 році

На початку 1940-х років на острові була збудована база для гідропланів японського Імперського флоту. Внаслідок битви за Кваджалейн з 31 січня до 3 лютого 1944 року, Ібай був окупований американськими військами. 7 березня 107-й військово-морський будівельний батальйон США (107th Naval Construction Battalion) був відряджений для відновлення бази гідропланів. Була відремонтована існуюча пристань (487,7 м на 9,1 м), додана прибудова (15 м на 73 м), та відновлена збудована японцями H-подібна пристань (76 м). Також була зібрана понтонна верф та баржі для транспортування пошкоджених літаків. На березі були встановлені намети та куонсетські ангари, диспансер на 150 ліжок та паливна цистерна на 480 тисяч літрів.[2]

Переселення з навколишніх островівРедагувати

До початку 1950-х років значна частина нинішніх жителів Ібая мешкала на невеликих острівцях навколо атолу Кваджалейн. Коли атол почали використовувати як базу підтримки для ядерних випробувань на атолах Бікіні та Еніветок, жителі були переселені американською владою до невеликої громади, збудованої на Ібаї, яка до цього була малозаселеною. У 1950-му році військово-морські сили США спорудили на острові станцію радіонавігаційної системи LORAN. Вона була розібрана у 1977-му році.[3]

З початком тестування протиракетної системи Nike Zeus у 1960-х роках американські військові вирішили евакуювати більше 100 жителів центральної частини атолу з метою безпеки. Це дозволяло створити зону, у яку могли бути скеровані ракети без боєголовок, запущені з континентальної частини США.

ГеографіяРедагувати

Ібай є найбільш залюдненим островом атолу Кваджалейн у Маршаллових островах, а також центром маршальської культури у ланцюгу Ралік. Площа острова становить 32 га або 0,36 км². Він є шостим у світі за густотою населення.[4]

КліматРедагувати

Для атолу Кваджалейн характерний тропічний клімат вологих лісів відповідно до класифікації кліматів Кеппена. Середні місячні температури коливаються у межах 2 °F (1,1 °C).[5]

Клімат Кваджалейн
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 32,2 32,2 32,2 32,2 32,8 32,2 32,8 32,8 33,3 33,3 33,3 31,7 33,3
Середній максимум, °C 29,9 30,3 30,6 30,4 30,4 30,4 30,4 30,6 30,6 30,6 30,4 30,1 30,4
Середня температура, °C 27,4 27,7 27,9 27,8 27,8 27,8 27,7 27,9 27,8 27,9 27,8 27,6 27,8
Середній мінімум, °C 25,0 25,1 25,2 25,2 25,2 25,1 25,1 25,1 25,1 25,2 25,2 25,2 25,1
Абсолютний мінімум, °C 20,0 21,7 21,1 21,7 21,7 21,7 21,7 21,7 20,0 21,7 21,1 20,6 20,0
Норма опадів, мм 115.8 82.0 104.1 191.8 253.5 244.3 265.2 256.8 300.5 302.5 270.8 205.7 2593.0
Кількість днів з опадами 10,2 8,4 10,6 12,7 17,7 18,7 19,5 20,0 19,8 19,9 18,3 15,0 190,8


Вологість повітря, % 76.7 76.1 77.1 79.7 82.5 82.0 81.8 80.9 80.9 80.8 80.2 78.8 79.8

НаселенняРедагувати

Населення Ібаю становить більше 15 тисяч осіб.[4] У 2008 році воно сягало 12 тисяч[6], а у 1968 — 3 тисячі осіб.[7]

Притулок від радіоактивних опадівРедагувати

Деякі з жителів острова є біженцями або нащадками біженців, які зіткнулися з наслідками термоядерних випробувань Касл Браво на атолі Бікіні 1 березня 1954 року. Цей вибух викликав неочікувані наслідки у вигляді опадів радіоактивного снігу поблизу атолу Ронгелап, на якому не була проведена евакуація. у 1954 році американська влада все ж провела евакуацію населення Ронгелапу, а у 1957 році населення було повернуто разом з запровадженням нагляду за станом здоров'я. У 1985 році Грінпіс евакуював мешканців Ронгелапу до острова Меджато (Mejato) у атолі Кваджалейн, багато з них потім опинилися на острові Ібай.[8]

Охорона здоров'яРедагувати

Дитяча смертність на Ібаї становила 3.0% станом на 2006 рік.[6] На острові траплялися періодичні спалахи холери, лихоманки Денге та туберкульозу. У 1963 році спостерігався спалах поліомієліту, а у 1978 — кору. У 2009 році місцевий центр охорони здоров'я отримав грант на спостереження за грипом H1N1.[9]

ЕкономікаРедагувати

Економіка Маршаллових островів значною мірою залежить від допомоги та орендних платежів від США за військове використання атолу Кваджалейн. Сполучені Штати надають допомогу у обсязі 1,5 мільярдів доларів в рамках Договору про вільну асоціацію (Compact of Free Association) протягом 20 років, термін якої спливає у 2023 році. Незначна частина економіки острова пов'язана з риболовлею та ремеслами.

Зовнішні посиланняРедагувати


ПриміткиРедагувати

  1. Olson, Wyatt. Under the radar: Life is low-tech at Army missile defense base in the Pacific. Stripes.com. Процитовано 4 June 2019. 
  2. Building the Navy's Bases in World War II History of the Bureau of Yards and Docks and the Civil Engineer Corps 1940-1946. US Government Printing Office. 1947. с. 324. 
  3. Loran Station Kwajalein. www.loran-history.info. Процитовано 1 February 2019. 
  4. а б Top ten most crowded islands in the world - Gadling. Gadling. Процитовано 26 April 2016. 
  5. KWAJALEIN ISLAND, PI. www.noaa.gov. National Oceanic and Atmospheric Administration. Процитовано 30 січня 2020. 
  6. а б Marshall Islands. Office of Electronic Information, Bureau of Public Affairs. Процитовано 26 November 2011. 
  7. Where is Kwajalein. Global Associates Welcomes YOU to Kwajalein Marshall Islands (Kwajalein, Marshall Islands). 1968. с. 11. 
  8. Woodward, Colin (7 December 1999). Generations of Fallout From Nuclear Tests. San Francisco Chronicle. Процитовано 4 December 2012. 
  9. H8BCS11973, DHHS. Grants - AWARD SUMMARY. Recovery.gov. [недоступне посилання з 01.08.2019]