Іакінф (Карпінський)

Архімандрит Іакінф (в миру Яків Іванович Карпинський; 1723(1723), Краснокутськ29 листопада (10 грудня) 1798, Москва) — архімандрит Новоспаського Монастиря в Москві.

Архімандрит Іакінф
 
Альма-матер: Києво-Могилянська академія (1659—1817)
Діяльність: письменник
Ім'я при народженні: Яків Іванович Карпинський
Народження: 1723(1723)
Україна Україна Краснокутськ, Богодухівський повіт
Смерть: 10 грудня 1798(1798-12-10)
Москва
Чернецтво: 1744

ЖиттєписРедагувати

Син священика Воздвиженської церкви села Черкасько-Порічного Суджанського повіту.

Навчався в Курській та Бєлгородській семінарії, закінчив Харківський колегіум і продовжив навчання в Києво-Могилянській академії у 1735—1744 роках.

Був учителем в різних училищах.

1744 — пострижений в чернецтво. Був префектом в Харківському колегіумі.

1744—1757 викладав у Харківському колегіумі ( з 1751 — префект).

1757 — після присвячення в архімандрити, був настоятелем низки монастирів: Борисоглібського (1757), Переяславського Данилового, Севського Преображенського, Рильського Миколаєвського (1767 — 1771), Коломенського Голутвина (1771 — 1774), Новгородського Вяжицького (1774), Кирило-Білозерського, Новгородського Юр’єва (27 червня 1792), Московського Донського (23 квітня 1795), Московського Ново-Спаського (з 1797).

Протягом усіх переходів був ректором в різних семінаріях: 1) Переяславській, 2) Коломенській (з 1772-?), 3) Кирило-Білозерській, 4) Вологодської 5) Новгородської.

З 12 травня 1794 був членом Московської контори святійшого Синоду.

Припускається, що причиною частих переводів і незначного росту по службі (незважаючи на його досвід) був запальний характер, надмірне честолюбство.

Надавав покровительство Ювеналію Воєйкову, який жив у нього у Новоспаському монастирі після звільнення через хворобу.

Діяльність Іакінфа Карпинського мала неоднозначну оцінку як у його сучасників, так і у подальші часи. В історичній літературі другої половини ХХ сторіччя його діяльність оцінювалася негативно.

ТвориРедагувати

Відомий своїм курсом догматики («Compendium theologiae dogmatico-polemicae», виданий у 1786, 1790, 1810), що був тривалий час посібником в семінаріях, та проповідями, що увійшли в книжку «Повчальні слова, в різні часи сказані Кирило-Білозірським архімандритом Іакінфом Карпинським» (СПб., 1782).

У «Повчальних словах» Карпинський виступає відкритим прихильником російського самодержавства, яке зводить до Рюрика і вважає, що дає більше можливостей для реалізації свобод, ніж республіка. Книжка включає 21 його проповіді з 1771 по 1781рр.

У 1782 закінчив початий Давидом Нащинським переклад на латинську трактату Феофана Прокоповича «Об иге неудобоносимом», який видав у Лейпцигу.

Під його спостереженням Ювеналієм Воєйковим упорядкований «Опис Новоспаського Московського монастиря» (1802).

Інші його твори зберігаються в рукописах у бібліотеці Санкт-Петербурзької духовної академії.

ПосиланняРедагувати