Ємченко Григорій Якович

Григорій Якович Ємченко (нар. 28 листопада 1913(19131128), хутір Троїцький Катеринославської губернії, тепер село Троїцьке Малокостянтинівської сільської ради Перевальського району Луганської області — 30 квітня 1979, місто Ворошиловград, тепер Луганськ) — український радянський партійний діяч, 2-й секретар Ворошиловградського обкому КПУ, директор Луганського державного педагогічного інституту. Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1952—1954 р.

Ємченко Григорій Якович
Народився	28 листопада 1913(1913-11-28) хутір Троїцький Катеринославської губернії, тепер село Троїцьке Перевальського району Луганської області
Помер	30 квітня 1979(1979-04-30) (65 років) місто Ворошиловград, тепер Луганськ
Національність	українець
Діяльність	державний діяч
Alma mater	Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в селянській родині. Трудову діяльність розпочав учителем із ліквідації неписьменності на «Луганбуді».

У 1931—1935 роках — студент Ворошиловградського педагогічного інституту (за іншими даними — Донецького інституту народної освіти). Здобув спеціальність вчителя мови і літератури.

У 1935—1936 роках — викладач мови і літератури Ворошиловградського педагогічного робітничого факультету.

У 1936—1937 роках — у Червоній армії: курсант 114-ї авіаційної бригади в місті Гомелі.

У 1937—1939 роках — викладач мови і літератури Ворошиловградського фізкультурного технікуму.

У 1939—1940 роках — 1-й секретар Климівського районного комітету ЛКСМУ міста Ворошиловграда.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1940—1942 роках — 1-й секретар Ворошиловградського обласного комітету ЛКСМУ. У листопаді 1942 — 1943 року — 1-й секретар Карагандинського обласного комітету ЛКСМ Казахстану. У 1943—1944 роках — 1-й секретар Ворошиловградського обласного комітету ЛКСМУ.

У 1944 (затв. у червні 1945) — листопаді 1946 року — завідувач організаційно-інструкторського відділу Ворошиловградського обласного комітету КП(б)У.

У листопаді 1946 — 5 вересня 1951 року — секретар Ворошиловградського обласного комітету КП(б)У з кадрів. У 1949 році закінчив заочно Вищу партійну школу при ЦК ВКП(б).

5 вересня 1951 — грудень 1956 року — 2-й секретар Ворошиловградського обласного комітету КПУ.

У січні 1957 — лютому 1960 року — директор Луганського державного педагогічного інституту. У лютому 1960 — 1962 року — заступник директор Луганського державного педагогічного інституту із заочного навчання. Перебуваючи на цій посаді, закінчив заочно річну аспірантуру з історії КПРС при Київському державному університеті імені Шевченка, захистив кандидатську дисертацію «Діяльність партійних організацій Донбасу в роки Великої Вітчизняної війни».

З 1962 року — доцент, професор, завідувач кафедри історії КПРС Луганського (Ворошилловградського) машинобудівного інституту. Очолював Луганську (Ворошиловградську) обласну організацію Товариства охорони пам'ятників історії та культури.

Автор низки праць про радянське підпілля на Донбасі у часи німецько-радянської війни: «Годы суровых испытаний», «За наше правое дело» та ін.

Нагороди та відзнаки

• орден Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани»
• орден Червоної Зірки
• медалі

Посилання

• Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Центральная Азия^{[недоступне посилання з червня 2019]} (рос.)
• Бахмутський шлях [Архівовано 1 квітня 2016 у Wayback Machine.]