Ємченко Григорій Якович
Григорій Якович Ємченко (нар. 28 листопада 1913, хутір Троїцький Катеринославської губернії, тепер село Троїцьке Малокостянтинівської сільської ради Перевальського району Луганської області — 30 квітня 1979, місто Ворошиловград, тепер Луганськ) — український радянський партійний діяч, 2-й секретар Ворошиловградського обкому КПУ, директор Луганського державного педагогічного інституту. Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1952—1954 р.
| Ємченко Григорій Якович | |
|---|---|
| Народився |
28 листопада 1913 хутір Троїцький Катеринославської губернії, тепер село Троїцьке Перевальського району Луганської області |
| Помер |
30 квітня 1979 (65 років) місто Ворошиловград, тепер Луганськ |
| Національність | українець |
| Діяльність | державний діяч |
| Alma mater | Луганський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
   |
Біографія ред.
Народився в селянській родині. Трудову діяльність розпочав учителем із ліквідації неписьменності на «Луганбуді».
У 1931—1935 роках — студент Ворошиловградського педагогічного інституту (за іншими даними — Донецького інституту народної освіти). Здобув спеціальність вчителя мови і літератури.
У 1935—1936 роках — викладач мови і літератури Ворошиловградського педагогічного робітничого факультету.
У 1936—1937 роках — у Червоній армії: курсант 114-ї авіаційної бригади в місті Гомелі.
У 1937—1939 роках — викладач мови і літератури Ворошиловградського фізкультурного технікуму.
У 1939—1940 роках — 1-й секретар Климівського районного комітету ЛКСМУ міста Ворошиловграда.
У 1940—1942 роках — 1-й секретар Ворошиловградського обласного комітету ЛКСМУ. У листопаді 1942 — 1943 року — 1-й секретар Карагандинського обласного комітету ЛКСМ Казахстану. У 1943—1944 роках — 1-й секретар Ворошиловградського обласного комітету ЛКСМУ.
У 1944 (затв. у червні 1945) — листопаді 1946 року — завідувач організаційно-інструкторського відділу Ворошиловградського обласного комітету КП(б)У.
У листопаді 1946 — 5 вересня 1951 року — секретар Ворошиловградського обласного комітету КП(б)У з кадрів. У 1949 році закінчив заочно Вищу партійну школу при ЦК ВКП(б).
5 вересня 1951 — грудень 1956 року — 2-й секретар Ворошиловградського обласного комітету КПУ.
У січні 1957 — лютому 1960 року — директор Луганського державного педагогічного інституту. У лютому 1960 — 1962 року — заступник директор Луганського державного педагогічного інституту із заочного навчання. Перебуваючи на цій посаді, закінчив заочно річну аспірантуру з історії КПРС при Київському державному університеті імені Шевченка, захистив кандидатську дисертацію «Діяльність партійних організацій Донбасу в роки Великої Вітчизняної війни».
З 1962 року — доцент, професор, завідувач кафедри історії КПРС Луганського (Ворошилловградського) машинобудівного інституту. Очолював Луганську (Ворошиловградську) обласну організацію Товариства охорони пам'ятників історії та культури.
Автор низки праць про радянське підпілля на Донбасі у часи німецько-радянської війни: «Годы суровых испытаний», «За наше правое дело» та ін.
Нагороди та відзнаки ред.
Посилання ред.
- Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Центральная Азия[недоступне посилання з червня 2019] (рос.)
- Бахмутський шлях [Архівовано 1 квітня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |