Відкрити головне меню

Єлизавета Елеонора Брауншвейг-Вольфенбюттельська

Єлизавета Елеонора Софія Брауншвейг-Вольфенбюттельська (нім. Elisabeth Eleonore Sophie von Braunschweig-Wolfenbüttel), (нар. 30 вересня 1658 — пом. 15 березня 1729) — принцеса Брауншвейг-Вольфенбюттельська з роду Вельфів, донька герцога Брауншвейг-Вольфенбюттеля Антона Ульріха та принцеси Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Норбурзької Єлизавети Юліани, дружина першого герцога Саксен-Мейнінгену Бернхарда I. У 1675 році кілька місяців була дружиною принца Мекленбург-Шверінського Йоганна Георга, який випадково помер від отрути.

Єлизавета Елеонора Брауншвейг-Вольфенбюттельська
нім. Elisabeth Eleonore von Braunschweig-Wolfenbüttel
Elisabeth Eleonore of Brunswick-Wolfenbüttel.jpg
Єлизавета Елеонора
2-а герцогиня-консорт Саксен-Мейнінгену
Початок правління: 25 січня 1681
Кінець правління: 27 квітня 1706
Попередник: Марія Ядвіга Гессен-Дармштадтська
Наступник:Доротея Марія Саксен-Гота-Альтенбурзька
Дата народження: 30 вересня 1658(1658-09-30)
Місце народження:Вольфенбюттель
Країна:Священна Римська імперія
Дата смерті:15 березня 1729(1729-03-15) (70 років)
Місце смерті:Майнінген, Саксен-Мейнінген
Чоловік:1) Йоганн Георг Мекленбурзький
2) Бернхард I
Діти:Єлизавета Ернестіна, Елеонора Фредеріка, Антон Август, Вільгельміна Луїза, Антон Ульріх
Династія:Вельфи, Мекленбурги, Ернестинська лінія Веттінів
Батько:Антон Ульріх Брауншвейг-Вольфенбюттельський
Мати:Єлизавета Юліана Норбурзька

На її честь названа резиденція герцогів Саксен-Мейнінгену Елізабетхенбург, збудована у 1692 році.[1]

БіографіяРедагувати

Єлизавета Елеонора народилась 30 вересня 1658 року у Вольфенбюттелі. Була другою дитиною та старшою донькою в родині принца Брауншвейг-Вольфенбюттельського Антона Ульріха та його дружини Єлизавети Юліани Норбурзької. Мала старшого брата Августа Фрідріха. Згодом у неї з'явилося одинадцятеро молодших братів і сестер, з яких вижили Анна Софія, Август Вільгельм, Августа Доротея, Генрієтта Крістіна та Людвіг Рудольф.

Герцогством у цей час правив її дід Август. У 1666 році він помер, і правителем став дядько Рудольф Август. Втім, він мало цікавився державними справами, віддаючи перевагу полюванню та заняттям наукою. Вже наступного року він призначив Антона Ульріха штатгальтером, а у 1685 році батько Єлизавети став герцогом та рівноправним співправителем. Сама вона на той час вже була заміжня.

Взимку 1675 року 16-річна Єлизавета Елеонора стала дружиною 45-річного принца Мекленбург-Шверінського Йоганна Георга. Наречений був молодшим братом правлячого герцога Мекленбург-Шверіна Крістіана Людвіга I. Весілля пройшло 2 лютого у Вольфенбюттелі. Дітей у подружжя не було. У липні того ж року Йоганн Георг випадково помер від отрути, прийнявши її замість ліків.

 
Бернхард Саксен-Мейнінгенський

У віці 22 років принцеса взяла другий шлюб із правлячим герцогом Саксен-Мейнінгену Бернхардом I. Наречений овдовів за кілька місяців перед цим і мав четверо малолітніх синів від першого шлюбу. Весілля відбулося 25 січня 1681 у замку Шенінгена. Єлизавету Елеонору описували як доброзичливу та привабливу жінку з гарною фігурою.[2] У пари народилося п'ятеро спільних дітей:

  • Єлизавета Ернестіна (16811766) — настоятелька Гандерсгаймського монастиря у 17131766 роках;
  • Елеонора Фредеріка (16831739) — черниця Гандерсгаймського монастиря;
  • Антон Август (20 червня7 грудня 1684) — прожив 5 місяців;
  • Вільгельміна Луїза (16861753) — дружина герцога Вюртемберг-Бернштадту Карла, дітей не мала;
  • Антон Ульріх (16871763) — герцог Саксен-Мейнінгену у 17061763 роках, був двічі одруженим, мав вісімнадцятеро дітей.

Мешкало подружжя у Майнінгенському замку. Хоча Єлизавета Елеонора не поділяла пристрасті Бернхарда до алхімії та військової справи і мала власний погляд на чаклунство, їхній шлюб змальовували як щасливий.[2] Чоловіка вона підтримувала у захопленнях музикою та літературою. Він, в свою чергу, заклав нову резиденцію, яку назвав їм'ям дружини. У 1692 році будівництво було завершено, і сімейство оселилося в замку Елізабетхенбург.

Бернхарда не стало у квітні 1706 року. Всупереч його останній волі, герцогиня стала на сторону пасинка Ернста Людвіга у прагненні одноосібного правління, в той час як у державі не було прімогенітури. Принца також підтримував міністр фон Вольцоген. Єдності у цьому питанні досягнуто не було. Її рідний син успішно судився з братами, які були згодні передати Ернсту Людвігу свої повноваження. Антона Ульріха герцогиня не підтримувала, до того ж холодно зустріла його морганатичний шлюб у 1711 році.

Останні роки провела усамітнено. Цікавилася церковною поезією, сама писала вірші, деякі з них були перетворені на гімни.[2]

Померла 15 березня 1729 року в Майнінгені. Похована в замковій кірсі Майнінгена.[3]

ГенеалогіяРедагувати

Генріх Брауншвейг-Данненберзький
 
Урсула Саксен-Лауенбурзька
 
Рудольф Ангальт-Цербстський
 
 
Доротея Ядвіґа Брауншвейг-Вольфенбюттельська
 
 
Ганс II Шлезвіг-Гольштейн-Зондербурзький
 
 
Єлизавета Брауншвейзька
 
 
Рудольф Ангальт-Цербстський
 
 
Доротея Ядвіґа Брауншвейг-Вольфенбюттельська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Август Молодший
 
 
 
 
 
 
Доротея Ангальт-Цербстська
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Норбурзький
 
 
 
 
 
Елеонора Ангальт-Цербстська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Антон Ульріх
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Юліана Гольштейн-Норбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Елеонора
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Використовувалася за призначенням до 1918 року.
  2. а б в Georg Brückner: Elisabeth Eleonore. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 6, Duncker & Humblot, Leipzig, 1877 [1] (нім.)
  3. Брауншвейг-Вольфенбюттель [2] Архівовано 6 жовтень 2014 у Wayback Machine. (англ.)

ПосиланняРедагувати