Єлагін Іван Олександрович

український журналіст, редактор

Іва́н Олекса́ндрович Єла́гін (4 червня 1934, с. Сукмановка Жердевського району Тамбовської області, РРФСР — 8 листопада 2007, м. Тернопіль) — український журналіст російського[1] походження, редактор. Заслужений журналіст України (1996). Член НСЖУ (1963). Медаль «За трудову доблесть» (1971). Відзнака НСЖУ «Золоте перо» (1983).

Іван Олександрович Єлагін
Іван Єлагін (Тернопіль, 27.08.2007)
Народився4 червня 1934(1934-06-04)
с. Сукмановка, Жердєвський район, Тамбовська область, РРФСР, СРСР
Помер8 листопада 2007(2007-11-08) (73 роки)
м. Тернопіль
ПохованняТернопіль
Громадянство РРФСРУкраїна Україна
Національністьросіянин
Діяльністьредактор
Знання мовросійська і українська
Нагороди
Заслужений журналіст України

Життєпис

ред.

У 1958—1966 роках — заступник редактора лановецької, у січні 1967 — липні 1983 — редактор бучацької («Перемога») районних газет.

У 1983—1998 роках — оглядач обласної газети «Вільне життя».

У 1998—2000 роках — головний редактор газети «Тернопіль вечірній».

Від травня 2003 року — виконавчий секретар Тернопільської обласної організації НСЖУ.

Доробок

ред.

Працював нарисовцем[що?] та в інших жанрах публіцистики. Друкувався в обласних та всеукраїнських часописах.

Співавтор збірника нарисів «З манівців на світлу дорогу» (1984), «Про себе, про друзів, про час» (1999), «Таємниця неопалимої купини» (2004) та інших книг.

Примітки

ред.
  1. Шот М. На пагорбі долі. — Тернопіль : ТДМУ, Укрмедкнига, 2103. — С. 288.

Джерела

ред.