Єдина конвенція про наркотичні засоби

Єдина конвенція про наркотичні засоби з 1961 року (з поправками 1972 року) — міжнародний документ, метою якого є обмеження доступу до продуктів канабісу (марихуана, гашиш тощо), кокаїну (поряд з іншими ефірами ekgoniny) i наркотиків опієвих (морфін, героїн, кодеїн тощо) з метою, що не є медичною.

Єдина конвенція про наркотичні засоби
Тип міжнародний договір
Підписано 30 березня 1961
Місце Нью-Йорк

Засоби, що підлягають контролю перелічені у чотирьох списках:

  • Список I містить всі засоби, що охоплюються Конвенцією, за винятком вказаних у списку II.
  • Список II містить кілька легших засобів подібних до опуімуму (власне і кодеїн).
  • Список III містить препарати деяких засобів зі списків I i II, контроль яких є пом'якшеним  (наприклад певні дозування кодеїну).
  • Список IV є частиною списку І, і містить засоби, на які поширюється найсуворіший контроль, і які визнано неприйнятними для лікувальних цілей. 

Списки є на "жовтому списку" Міжнародної контролю над наркотиками (International Narcotics Control Board).

Україною конвенція була ратифікована у 2001 році[1], проте на сайті Верховної Ради її текст (включно зі списками) подано російською мовою[2].

Примітки ред.

  1. Статус Единой конвенции о наркотических средствах 1961 года с поправками, внесенными в нее в соответствии с Протоколом 1972 года о поправках к Единой конвенции о наркотических средствах 1961 года (Нью-Йорк, 30 марта 1961 года). Архів оригіналу за 28 березня 2017. Процитовано 23 серпня 2015.
  2. Перечень наркотических средств, находящихся под международным контролем (Желтый перечень). Архів оригіналу за 28 березня 2017. Процитовано 23 серпня 2015.

Посилання ред.

Література ред.