Кушнарьов Євген Петрович

Кушнарьов Євген Петрович
Кушнарьов Євген Петрович
	Кушнарьов Євген Петрович Євген Кушнарьов у Верховній Раді (січень 2007)
Народний депутат України I скликання
	1990 — 1994
1-й Міський голова Харкова
	1990 — грудень 1996
Попередник	Степан Соколовський
Наступник	Михайло Пилипчук
3-й Глава Адміністрації Президента України
	грудень 1996 — листопад 1998
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Дмитро Табачник
Наступник	Микола Білоблоцький
Голова Харківської обласної державної адміністрації
	27 жовтня 2000 — 18 грудня 2004
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Олег Дьомін
Наступник	Степан Масельський
Голова Харківської обласної ради
	8 грудня 2004 — 27 січня 2005
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Олексій Колесник
Наступник	Олег Шаповалов
Народився	29 січня 1951; Харків, Українська РСР
Помер	17 січня 2007 (55 років); Ізюм, Харківська область, Україна
Похований	Міське кладовище № 2
Відомий як	економіст, політик
Країна	Україна
Освіта	Харківський інженерно-будівельний інститут
Alma mater	Харківський національний університет будівництва та архітектури
Науковий ступінь	кандидат економічних наук
Політична партія	Партія регіонів, КПРС, Народно-демократична партія і Нова демократія (Україна)
Батько	Петро Михайлович Кушнарьов (1924—1996)
Мати	Серафима Тимофіївна Лук'янчикова (1920—2000)
У шлюбі з	Валентина Вікторівна Кушнарьова (нар. 1949)
Діти	син Андрій (нар. 1975), дочка Тетяна (нар. 1975)
Релігія	православ'я
Нагороди
	Кавалер ордена Почесного легіону
Підпис
	Кушнарьов Євген Петрович на сайті Верховної Ради
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кушнарьов.

Євге́н Петро́вич Кушнарьо́в (нар. 29 січня 1951(19510129), Харків, Українська РСР — пом. 17 січня 2007, Ізюм, Харківська область, Україна) — український політик, міський голова Харкова (1990-1996), Голова Адміністрації Президента України (1996—1998), голова Харківської обласної державної адміністрації (2000—2004), голова Харківської обласної ради (2004-2005). Був одним із лідерів Партії регіонів.

Життєпис

Могила батьків

У 1968 року вступив до Харківського інженерно-будівного інституту, який закінчив 1973 року, здобув кваліфікацію інженера-механіка.

З 1973: інженер-конструктор, механік, начальник ремонтно-механічного цеху, заступник начальника конструкторського відділу Харківського заводу залізобетонних конструкцій № 1.

З червня 1981 до квітня 1990 перебував на партійній роботі. У цей період працював інструктором, заступником завідувача відділу пропаганди та агітації Орджонікідзевського райкому партії Харкова, інструктором, заступником завідувача оргвідділу (з 1987), завідувачем відділу адмінорганів, завідувачем оргвідділу Харківського міськкому КПУ.

У 1989 став одним з ініціаторів створення Демократичної платформи КПРС та КПУ, співголова Харківського міського партклубу.

Березень 1990 — квітень 1994 — Народний депутат України 12 (1) скликання, Салтівський виборчий округ № 376, Харківської області. Брав безпосередню участь у розробці Конституції України, найважливіших законодавчих актів, проводив велику роботу з консолідації Верховної Ради України, зміцненню міжнародних зв'язків України.

Квітень 1990 — квітень 1998: голова Харківської міськради, з 1991: голова Харківського міськвиконкому. Був фундатором становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні, обирався президентом Асоціації міст України у 1994—1997 рр. Академік Академії муніципального управління.

У 1994 заснував Харківський Фонд підтримки молодих обдарувань.

У 1995 очолив Народно-демократичне об'єднання «Нова Україна», а в 1996 став одним із засновників Народно-демократичної партії (заступником, а згодом першим заступником голови партії).

Грудень 1996 — листопад 1998 — Глава Адміністрації Президента України. Перебуваючи на цій посаді, був головою Комісії з державних нагород України (з лютого 1997), головою наглядової ради Президентського оркестру (з червня до листопада 1998), заступником голови Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи, членом Ради національної безпеки і оборони України (з серпня 1997).

З березня 1997 по лютий 1999 — голова Національної ради з питань молодіжної політики.

Листопад 1998 — жовтень 2000 — перший заступник голови Народно-демократичної партії. На президентських виборах 1999 — координатор блоку політичних партій «Наш вибір — Леонід Кучма!».

У жовтні 2000 повертається до Харкова, де до грудня 2004 очолює Харківську облдержадміністрацію.

На президентських виборах 2004 активно підтримував Віктора Януковича, зокрема брав участь у Сєвєродонецькому з'їзді депутатів всіх рівнів^[4], що пізніше дало привід для звинувачення учасників сєвєродонецького з'їзду у сепаратистських закликах^[5].

У березні 2006 обраний народним депутатом України 5 скликання від Партії регіонів, № 11 в списку, а також керівник передвиборчого штабу Партії Регіонів. Невдовзі став заступником голови фракції ПРУ в Верховній Раді.

Смерть

16 січня 2007 під час повернення з полювання зазнав вогнепального поранення черевної порожнини, яке стало для Кушнарьова смертельним. Помер 17 січня 2007 в районній лікарні м. Ізюм Харківської області. За непідтвердженими даними, смертельне поранення Кушнарьову завдав один з його друзів — заступник директора харківського заводу «Точприбор» Дмитро Завальний^[6]. За однією із версій до вбивства Кушнарьова міг бути причетний Віктор Янукович^[7].

Увічнення пам'яті

17 січня 2008 у Харкові відкрита меморіальна дошка до річниці загибелі Євгена Петровича на будинку міськвиконкому. Пам'ятник Є. Кушнарьову 25 жовтня встановили на його могилі в Харкові. В результаті конкурсу, оголошеного родиною Євгена Петровича, був обраний ескіз скульптора Олександра Рідного. Відповідно до ескізу, Є. Кушнарьов буде зображений у повний зріст. В основу монумента покладена його фотографія, що розміщена на обкладинці книги «Сто кроків Харківською землею», — на ній він іде через поле, закинувши за спину піджак. За фігурою Є. Кушнарьова буде гранітна стела^[8].

Харківський телеканал «Р1» створив до дня народження Є. П. Кушнарьова в 2010 фільм про його життя під назвою «Євгеній Кушнарьов: післямова»^[9].

Нагороди

Орден князя Ярослава Мудрого V (листопад 1998)^[10], IV (листопад 2002)^[11], III ст. (серпень 2004)^[12].
Орден Почесного легіону (1997, Франція)^[13].
Почесний громадянин Харківської області (2007)^[14]

Творчість

«Вибори та вили» (2007, посмертне видання) (рос.)
«Кінь рудий. Нотатки контрреволюціонера» [Архівовано 20 березня 2009 у Wayback Machine.] (2005) (рос.)
«Сто кроків Харківською землею» (2004)

Наукові видання

Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року (повний виклад): Монографія. / Під ред. Кушнарьова Є. П. Х., 2004.
Рівень і якість життя населення: Монографія. / Під ред. Кушнарьова Є. П. Х., 2004.

Цікаві факти

Євген Кушнарьов став найвеличнішим харків'янином за дослідженням компанії «Research & Branding Group» по замовленню газети «Сегодня». За Кушнарьова проголосували 11 % опитаних мешканців Харкова у 2008 році.^[15]^[16]

Примітки

↑ Степан Масельский стал самым молодым украинским губернатором (рос.). МедиаПорт. 18 грудня 2004. Архів оригіналу за 19 грудня 2014. Процитовано 4 січня 2013.
↑ Евгений Кушнарев избран главой Харьковского облсовета (рос.). Медиа-группа «Объектив». 8 грудня 2004. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 4 січня 2013.
↑ Кушнарев — отныне не глава областного совета. Медиа-группа «Объектив». 27 січня 2005. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 4 січня 2013.
↑ Цитата по публікації «Камо грядещи?» [Архівовано 19 листопада 2005 у Wayback Machine.]
↑ Див. також публікацію «Кушнарев усвоил главный урок „оранжевой“ революции» [Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]
↑ За інформацією інтернет-видання «купол» [Архівовано 12 березня 2007 у Wayback Machine.]
↑ Цензор.НЕТ. "Кушнарьов за рік-два міг вийти на пряме протистояння з Януковичем. У всіх учасників трагічного полювання справи відразу пішли вгору", - білі плями вбивства 10-річної давності. ВИДЕО. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26 січня 2020.
↑ Памятник Е. Кушнареву 25 октября установят на его могиле в Харькове^{[недоступне посилання з липня 2019]}
↑ Харківський телеканал «Р1» створив фільм про життя Є. Кушнарьова [Архівовано 16 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
↑ Указ Президента України від 18 листопада 1998 року № 1277/98 «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»
↑ Указ Президента України від 13 листопада 2002 року № 1017/2002 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
↑ Указ Президента України від 19 серпня 2004 року № 932/2004 «Про нагородження Є. Кушнарьова орденом князя Ярослава Мудрого»
↑ Кушнарьов Євген Петрович // Почесні члени Харківського університету. Біографічний довідник (укр.) / кол. авт. ; гол. ред. В. С. Бакіров, відпов. секретар І. К. Журавльова ; заст. гол. ред. С. І. Посохов ; ред. І. О. Гірка, І. І. Залюбовський, В. І. Кадєєв, В. В. Александров[uk], Ю. В. Холін[uk]. — Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2015. — С. 161—162. — 356 с. — ISBN 978-966-285-168-7.
↑ Почесні громадяни Харківської області (2006-2020). WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 07.09.2021. (укр.)
↑ «Великие харьковчане». Опрос от «Сегодня». Архів оригіналу за 9 березня 2012. Процитовано 14 липня 2008.
↑ Е.Кушнарев стал самым великим харьковчанином — опрос. Архів оригіналу за 17 липня 2008. Процитовано 14 липня 2008.

Джерела

Попередник:	Міський голова Харкова 1990—1998	Наступник:
Соколовський Степан Миколайович, голова міського виконавчого комітету ради народних депутатів (1986—1990)	Міський голова Харкова 1990—1998	Пилипчук Михайло Дмитрович (1998—2002)

Попередник:	Голова Харківської обласної ради 8 грудня 2004 — 27 січня 2005	Наступник:
Колєснік Олексій Миколайович (6 квітня 2002 — 8 грудня 2004)		Шаповалов Олег Володимирович (15 лютого 2005 — 28 квітня 2006)

Попередник:	Голова Харківської обласної державної адміністрації 2000–2004	Наступник:
Дьомін Олег Олексійович (1996–2000)		Масельський Степан Іванович (2004–2005)

[1] Степан Масельский стал самым молодым украинским губернатором (рос.). МедиаПорт. 18 грудня 2004. Архів оригіналу за 19 грудня 2014. Процитовано 4 січня 2013.

[Степан-2] Евгений Кушнарев избран главой Харьковского облсовета (рос.). Медиа-группа «Объектив». 8 грудня 2004. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 4 січня 2013.

[27января-3] Кушнарев — отныне не глава областного совета. Медиа-группа «Объектив». 27 січня 2005. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 4 січня 2013.

[4] Цитата по публікації «Камо грядещи?» [Архівовано 19 листопада 2005 у Wayback Machine.]

[5] Див. також публікацію «Кушнарев усвоил главный урок „оранжевой“ революции» [Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]

[6] За інформацією інтернет-видання «купол» [Архівовано 12 березня 2007 у Wayback Machine.]

[7] Цензор.НЕТ. "Кушнарьов за рік-два міг вийти на пряме протистояння з Януковичем. У всіх учасників трагічного полювання справи відразу пішли вгору", - білі плями вбивства 10-річної давності. ВИДЕО. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26 січня 2020.

[8] Памятник Е. Кушнареву 25 октября установят на его могиле в Харькове^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[9] Харківський телеканал «Р1» створив фільм про життя Є. Кушнарьова [Архівовано 16 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

[10] Указ Президента України від 18 листопада 1998 року № 1277/98 «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»

[11] Указ Президента України від 13 листопада 2002 року № 1017/2002 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»

[12] Указ Президента України від 19 серпня 2004 року № 932/2004 «Про нагородження Є. Кушнарьова орденом князя Ярослава Мудрого»

[13] Кушнарьов Євген Петрович // Почесні члени Харківського університету. Біографічний довідник (укр.) / кол. авт. ; гол. ред. В. С. Бакіров, відпов. секретар І. К. Журавльова ; заст. гол. ред. С. І. Посохов ; ред. І. О. Гірка, І. І. Залюбовський, В. І. Кадєєв, В. В. Александров[uk], Ю. В. Холін[uk]. — Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2015. — С. 161—162. — 356 с. — ISBN 978-966-285-168-7.

[14] Почесні громадяни Харківської області (2006-2020). WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 07.09.2021. (укр.)

[15] «Великие харьковчане». Опрос от «Сегодня». Архів оригіналу за 9 березня 2012. Процитовано 14 липня 2008.

[16] Е.Кушнарев стал самым великим харьковчанином — опрос. Архів оригіналу за 17 липня 2008. Процитовано 14 липня 2008.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]