Дмитрівський курганний могильник

Дмитрівський курганний могильник
	46°48′43″ пн. ш. 36°32′39″ сх. д. / 46.8118391° пн. ш. 36.5442672° сх. д.
Країна	Україна
Розташування	поблизу села Дмитрівка Бердянського району Запорізької області
Дата заснування	2700—2000 рр. до н. е. у Північному Причорномор'ї (Східна і Південна Україна)
	Дмитрівський курганний могильник Дмитрівський курганний могильник (Україна)

Дмитрівський курга́нний моги́льник — пам'ятка археології, що знаходиться поблизу села Дмитрівка Бердянського району Запорізької області на правому березі р. Кільчитія та складається з чотирьох курганів: двох ямної (кургани 3 та 4), по одному — катакомбної культур (курган 1) та скіфської доби (курган 2), де в чотирьох насипах знайдено 37 поховань. Охоронні номери 2700 та 2701.

Місцезнаходження

Два курганних поховання розташовані за 0,5 км на південний захід від села Дмитрівка Бердянського району Запорізької області на правому березі р. Кільчитія серед поля, яке зараз розоране.

Історія дослідження

Аспірант Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського Андрій Тощев проводить зачистку поховання катакомбної культури на розкопках курганного могильника неподалік с. Дмитрівка Бердянського району Запорізької області.

У 2013—2016 роках начальником археологічної експедиції Бердянського державного педагогічного університету була Валентина Папанова — кандидатка історичних наук, доцентка кафедри політології і правознавства та завідувачка навчальної археологічної лабораторії Бердянського ДПУ. Разом із студентами — майбутніми істориками дослідниця розкопала два курганних могильника поблизу с. Дмитрівка Бердянського району^[1].

Заступником начальника археологічної експедиції в цей час працював аспірант кафедри історії України Бердянського ДПУ Арсеній Голик.

Опис

Два курганних могильники під охоронними № 2700-2701 містять поховання катакомбної культури. Зокрема, могильники біля с. Дмитрівка Бердянського району відносяться азово-дніпровської локальної катакомбної культури, яку часто називають дніпро-азовською культурою. Її особливістю є збереження в кераміці і позах похованих традицій ямної культури.

Племена Катакомбної культури, що жили в 2700—2000 рр. до н. е., дотримувались батьківського роду. У курганних могильниках поховання відбувалось у підкурганних катакомбах, у скорченому положенні на боці, посипані червоною фарбою, що символізує вогонь. При чому, поховання вождів і родових старійшин відрізняються більше багатим інвентарем.

Наприкінці 3- ї чверті II тис. до н. е. племена Катакомбної культури були витиснуті з Середньої Волги племенами зрубної культури.

Ховали небіжчиків у курганних могильниках, розміщуючи їх, головним чином, на терасах або підвищеннях на берегах річок. Курганний насип зводився після здійснення останнього поховання, тому поодинокі кургани та великі некрополі є рідкістю. Померлих хоронили в підпрямокутних ямах, інколи у зрубах в скорченому стані, на лівому боці, у позі адорації, головою на північ. Як поховальний інвентар слугує посуд, рідше — зброя та прикраси. В могилах також фіксуються кістки тварин — залишки м'ясної їжі^[2].

Курганний могильник

З чотирьох насипів (37 поховань), два були повністю розорені.

Курган № 1

Розкопано вісім поховань доби бронзи — одне катакомбної культури, п'ять зрубної культури, одне епохи бронзи та одне невизначене. У похованнях зрубної культури знаходилися ліпні горщики.

Курган № 2

Він, імовірно, зведений скіфами, під яким виявлено округлий в плані рів в якому були виявлені кістки коней та окремі камені. Імовірно, це була культова споруда або кенотаф.

До північного сектору впущені сім поховань середини XIX ст у дерев'яних трунах із західною орієнтацією. У похованні 6 знайдена натільна емалева ікона у бронзовому окладі з зображенням Святої Діви Марії з немовлям.

Курган № 3

Датується добою бронзи (14 поховань). Поховання 3, 7, 13 належать ямній культурі, а поховання 5, 6, 8—10, 12 і ями 1—2 — катакомбній. До епохи середньої / пізньої бронзи належать поховання 2, 5а, 11, а № 1 і 4 — до епохи середньовіччя (поховання 1 — печеніг, № 4 — половець). Поховання половця супроводжував кінь, на черепі і кістках якого були виявлені бронзові бляшки від кінської збруї різної форми. Поряд із кістяком людини знайдені залізне вістря стріли, намистини, бронзові: сережка, два фалари, гривня, на якій збереглися рештки текстильного футляра.

У катакомбі (поховання 6) виявлені кістки дорослого чоловіка та дитини.

Курган № 4

Розкопано вісім поховань епохи бронзи — середньовіччя: ямної культури (№ 8), катакомбної (№ 5—7), зрубної (№ 3), епохи середньовіччя (№ 2, 4) і кенотаф (№ 1)^[3].

Дослідження та музеїфікація артефактів

Після проведення трирічного дослідження курганних могильників з 2016 року вони були повністю розкопані під ріллю. Всі ці роки розкопки проводилися на кошти орендаря землі приватного підприємця Леоніда Клещунова.

Загалом археологами було знайдено 54 експонати: ліпні посудини, намисто з кістяними прокладками, бронзові підвіски, кам'яна сокира-молот, астрагали, кам'яні розтиральники… різних культур^[4].

Розкопані раніше знахідки взято на державний облік і зберігаються в фондах Бердянського краєзнавчого музею. Після наукової обробки та державної реєстрації прийняті музейні експонати у лютому 2016 року демонструвались на спільній стаціонарній виставці Бердянського краєзнавчого музею та педагогічного університету^[4].

Примітки

↑ Відомого науковця, археолога і викладача БДПУ Валентину Папанову привітали з ювілейним днем народження^{[недоступне посилання]}
↑ Мерперт Н. Я. Из древнейшей истории Среднего Поволжья // Материалы и исследования по археологии СССР. — 1958. — № 61.
↑ Папанова В. А. Дмитрівський курганний могильник на північному узбережжі Азовського моря / В. А. Папанова, Г. М. Тощев, А. А. Голик // Археологічні дослідження в Україні 2016 / гол. ред. Ю. В. Болтрик. — Київ: ІА НАН України, 2018. — с. 50-52
↑ ^а ^б Експонати — переїхали…. Архів оригіналу за 19 листопада 2019. Процитовано 20 листопада 2019.

Джерела

Археологічні дослідження в Україні 2016 / гол. ред. Ю. В. Болтрик. — Київ: ІА НАН України, 2018. — 354 с. (с. 50-52)
Матеріали до багатотомного "Зводу пам'яток історії та культури України: Запорізька область. — Кн. 1: Запоріжжя / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України. — К., 2016. — 350 с. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?libid=11022 [Архівовано 29 серпня 2016 у Wayback Machine.] На правах рукопису.
Папанова В. А. Нариси з історії та археології Бердянського краю: навч. посіб. / В. А. Папанова, А. А. Голик, К. О. Калініченко; Бердянський держ. пед. ун-т. — Бердянськ: Ткачук О. В., 2016. — 191 c. — укр.
Папанова В.А Раскопки курганного могильника у с. Дмитровка Бердянского района Запорожской области/ В. А. Папанова, Г. Н. Тощев, А. А. Голик //Старожитності Степового Причорномор'я і Криму. — Запоріжжя,2015. — Т. XVIII. — С.52-76.
Папанова В. А. Раскопки курганного могильника эпохи бронзы (с. Дмитровка Бердянского района Запорожской области) // Старожитності степового Причорномор'я та Криму. — Т. XIX. — Київ, 2016. — С.22-58 (Співавтори Тощев Г. Н., Голик А. А.)

[1] Відомого науковця, археолога і викладача БДПУ Валентину Папанову привітали з ювілейним днем народження^{[недоступне посилання]}

[2] Мерперт Н. Я. Из древнейшей истории Среднего Поволжья // Материалы и исследования по археологии СССР. — 1958. — № 61.

[3] Папанова В. А. Дмитрівський курганний могильник на північному узбережжі Азовського моря / В. А. Папанова, Г. М. Тощев, А. А. Голик // Археологічні дослідження в Україні 2016 / гол. ред. Ю. В. Болтрик. — Київ: ІА НАН України, 2018. — с. 50-52

[Експонати_–_переїхали-4] а ^б Експонати — переїхали…. Архів оригіналу за 19 листопада 2019. Процитовано 20 листопада 2019.

[1]

[2]

[3]

[4]