Wrigley
Wm. Wrigley Jr. Company (відома також як Wrigley Company) — американська компанія з виробництва жувальних гумок. Заснована 1 квітня 1891 року Вільямом Ріглі-молодшим у Глобальному інноваційному центрі (ЦПК) в Гус-Айленді, Чикаго, штат Іллінойс. Вона повністю належить компанії Mars, Incorporated. На даний час[коли?] є найбільшим виробником і продавцем жувальної гумки в світі.
 | |
 | |
| Тип | бізнес  |
|---|---|
| Правова форма | делаверська корпорація[1] |
| Галузь | харчова промисловість |
| Засновано | 1 квітня 1891 |
| Засновник(и) | William Wrigleyd |
| Штаб-квартира | Чикаго |
| Президент | William Wrigley, Jr. IId |
| Продукція | жувальна гумка |
| Співробітники | 16 000 осіб |
| Холдингова компанія | Mars, Incorporated |
| Дочірні компанії | Amurol Confections Companyd і Deutsche Wrigleyd |
| mars.com/made-by-mars/mars-wrigley | |
 Wrigley у Вікісховищі | |
Історія
ред.У 1892 році Ріглі-молодший почав за продажу своєї продукції — розпушувача, безкоштовно додаючи 3 пластинки жувальної гумки. Жувальна гумка зрештою стала популярнішою, ніж розпушувач, і компанія Wrigley переорієнтувалася на виробництво жувальної гумки. У даний час компанія продає свою продукцію в понад 180 країнах і районах, веде діяльність більш ніж у 50 країнах і має 21 виробниче підприємство в 14-ти країнах, включаючи США, Мексику, Іспанію, Велику Британію, Францію, Чехію, Польщу, Росію, Китай, Індію, Японію, Кенію, Тайвань та Австралію.
Цікаві факти
ред.У деяких країнах ксиліт використовуються для підсолоджування гумки замість аспартама. Без вживання цукру ймовірність карієсу знижується, оскільки цукор у деяких випадках може перетворитися в кислоту після жування гумки. Також стверджується, що жування може допомогти видалити залишки їжі. Продукти на основі Xylitol допущені Департаментом з контролю за продуктами харчування і ліками США, завдяки чому можна зробити медичну заяву, що вони не сприяють карієсу зубів[2].
Примітки
ред.- ↑ Global LEI index
- ↑ US Code of Federal Regulations, Title 21. US Food & Drug Administration, Department of Health and Human Services. Архів оригіналу за 17 жовтня 2012. Процитовано 8 листопада 2012.