«Воху» (англ. USS Wahoo (SS-238)) – підводний човен військово-морських сил США типу «Гато», котрий прийняв участь у бойових діях Другої Світової війни.

USS Wahoo (SS-238) off the Mare Island Naval Shipyard, California (USA), on 14 July 1943 (19-N-48937).jpg
Історія
США
Назва: USS Wahoo (SS-238)
Замовлений: 28 червня 1940
Будівник: Mare Island Naval Shipyard, Вальєхо, Каліфорнія
Закладений: 28 червня 1941
Спуск на воду: 14 лютого 1942
На службі: 15 травня 1942
Доля: потоплений японцями у протоці Лаперуза 11 жовтня 1943
Основні характеристики
Клас і тип: Підводний човен типу «Гато»
Водотоннажність: 1549 над водою, 2463 при зануренні
Довжина: 95,02 м
Ширина: 8,31 м
Осадка: 5,2 м
Двигуни:
  • 4 дизелі Fairbanks-Morse Model 38D8-⅛ потужністю 4 МВт
  • 4 електромотори General Electric потужністю 2 МВт
Швидкість: 21 вузол (над водою), 9 вузлів (при зануренні)
Дальність
плавання:
20000 км при швидкості 10 вузлів (над водою)
Автономність: 75 діб
Максимальна
глибина:
90 м
Екіпаж: 6 офіцерів, 54 матроса
Озброєння:

Човен спорудили на належній ВМС США верфі Mare Island Naval Shipyard у Вальєхо, штат Каліфорнія. Після проведення випробувань та тренувань, «Воху» 12 серпня 1942-го вирушив до Перл-Гарбору, куди прибув 18 серпня.

ПоходиРедагувати

Всього човен здійснив сім бойових походів

1-й похідРедагувати

Тривав з 23 серпня по 17 жовтня 1942-го та завершився поверненням до Перл-Гарбору. «Воху» патрулював західніше від атолу Трук (центральні Каролінські острови), звідки до лютого 1944-го провадились головні бойові операції та постачались гарнізони у південно-східному секторі фронту (Соломонові острови, Нова Гвінея, Мікронезія). Тут човен безрезультатно атакував два судна (на «Воху» претендували на потоплення одного, проте післявоєнне дослідження документів не підтвердило цього), при цьому 20 вересня торпеда влучила у транспорт Окіцу-Мару, але не здетонувала. Тако "Воху" двічі не зміг зайняти положення для атаки по військових кораблях – гідроавіаносцю «Тійода» (провадив доставку міні-субмарин для атак на Гуадалканал) та невідомій цілі, визначеній як авіаносець.

2-й похідРедагувати

8 листопада 1942-го «Воху» вийшов для бойового патрулювання на Соломонових островах. 10 грудня за півтори сотні кілометрів на північ від острова Бугенвіль він зустрів конвой із трьох суден під охороною есмінця та потопив вугільник. Через чотири доби «Воху» зустрів підводний човен та претендував на його потоплення, проте цей результат не знайшов підтверджень. 26 грудня «Воху» завершив похід у Брисбені на східному узбережжі Австралії.

3-й похідРедагувати

16 січня 1943-го човен вирушив для дій біля північного узбережжя Нової Гвінеї. 24 січня між островами Кейреру та Машу, за два з половиною десятки кілометрів на північний захід від Веваку, «Воху» торпедував та важко пошкодив есмінець «Харусаме». Кіль останнього був майже перебитий і судно викинулось на берег щоб запобігти затопленню. Втім, в кінці лютого «Харусаме» відбуксирували на Трук для ремонту (у підсумку цей есмінець буде потоплений авіацією в червні 1944-го все біля тієї ж Нової Гвінеї).[1] 26 січня в районі за вісімсот кілометрів на північний захід від Веваку та на такій же відстані на південний схід від Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів, котрий відігравав провідну роль у постачання японських сил на Новій Гвінеї) «Воху» атакував конвой із кількох транспортів, котрі йшли без охорони. В результаті були потоплені два вантажні судна, при цьому разом з Буйо-Мару загинуло 87 японців та 195 військовополонених індійців (всього на судні перебувало 1126 військовослужбовців та 269 індійців). Також було досягнуто попадання у танкер Пасифік-Мару, за яким «Воху» влаштував погоню, проте, перебуваючи у підводному положенні, не зміг наздогнати (у підсумку Пасифік-Мару буде потоплений підводним човном, але у жовтні 1944-го). 7 лютого «Воху» прибув до Перл-Гарбору.[2]

4-й похідРедагувати

23 лютого 1943-го човен вийшов з Перл-Гарбору, через чотири доби пройшов бункерування на атолі Мідвей, після чого попрямував до району бойового патрулювання у Жовтому морі поблизу Дайрену (зараз Далянь) та устя Ялуцзян. Перебування тут для підводного човна несло підвищений ризик, оскільки глибини не перевищували трьох половиною десятків метрів. Втім, рейд виявився надзвичайно вдалим і з 19 по 29 березня «Воху» потопив вісім транспортних суден, що було рекордним для одного походу (за іншими даними, перемог було сім, а судно Кова-Мару лише отримало пошкодження). Майже всі вони були знищені торпедами, проте невелике судно Сацукі-Мару потопили артилерійським вогнем. 6 квітня «Воху» прибув на Мідвей.

5-й похідРедагувати

25 квітня 1943-го човен вийшов з бази та попрямував до Курильських островів. Японського архіпелагу. Спершу «Воху» провела розвідку острова Матуа (тут знаходилась значна база з кількома аеродромами та великим гарнізоном), після чого попрямувала уздовж острівної гряди на південний захід. 4 травня човен провадив розвідку північно-східного завершення острова Еторофу, після чого вийшов на перехоплення гідроавіаносця «Кімікава-Мару», по якому випустили три торпеди. Одна з них пройшла повз ціль, тоді як дві інші потрапили у неї, проте не здетонували[3] (у підсумку цей корабель буде потоплений підводним човном, проте у жовтня 1944-го поблизу Філіппін). Далі «Воху» перейшов на тисячу кілометрів південніше та наприкінці першої декади травня біля східного узбережжя Хонсю потопив три транспортні судна. 21 травня човен досяг Перл-Гарбору, звідки вирушив для ремонту на верф Mare Island Navy Yard (Вальєхо, Каліфорнія). Назад на Гаваї він повернувся 27 липня.

6-й похідРедагувати

2 серпня 1943-го човен вийшов з Перл-Гарбору, через чотири доби пройшов бункерування на атолі Мідвей, після чого попрямував до району бойового патрулювання у Охотському морі, до якого увійшов через протоку Еторофу. Тут «Воху» здійснив цілий ряд атак та випустив десять торпед, проте не досяг жодного успіху, ймовірно, через дефекти самих торпед (втім, 19 серпня в районі протоки Лаперуза «Воху» знищив артилерійським вогнем три сампани). Отримавши наказ повертатись на базу, човен 25 серпня прибув на Мідвей, а 29 серпня перейшов до Перл-Гарбору).

7-й похідРедагувати

2 серпня 1943-го «Воху» вийшов з Перл-Гарбору, через чотири доби пройшов бункерування на атолі Мідвей, після чого знову вирушив в район Японського архіпелагу. 21 березня в Охотському морі за півтори сотні кілометрів на північний захід від острова Ітуруп човен потопив велике риболовне судно Хокусей Мару (1394 GRT). Далі човен через протоку Лаперуза проникнув до Японського моря. 25 березня за сотню кілометрів від західного входу до протоки Цугару (відділяє Хоккайдо від Хонсю) ймовірно саме «Воху» торпедував і потопив переобладнаний канонерський човен Тайко-Мару (2958 GRT). Існує версія, що цей успіх належить субмарині Pompano, проте остання повинна була діяти біля східного узбережжя Хонсю. В подальшому Тайко-Мару підняли і він продовжив службу, допоки в липні 1944-го не був знищений підводним човном в морі Банда.

З 29 січня по 9 жовтня, діючи біля узбережжя Кореї, «Воху» потопив чотири транспортні судна. При цьому разом із потопленим 5 жовтня у Цусімській протоці судном «Конрон-Мару» загинуло більше п’ятисот осіб.[4]

Обставини загибеліРедагувати

Наприкінці першої декади жовтня із Японського моря через протоку Лаперуза 11 жовтня 1943-го під час проходу у зворотному напрямку через протоку Лаперуза «Воху» обстріляли з мису Соя (Хоккайдо). Далі протичовновий літак помітив на поверхні нафтову пляму, після чого японці скинули з кораблів та літаків численні глибинні бомби. Цей бій став останнім для «Воху», який загинув разом з усім екіпажем.

Оскільки американське командування не знало всіх обставин, вирішили, що для «Воху» стали фатальними виставлені на вході до Японського моря мінні загородження. Як наслідок, наступне вторгнення підводних човнів США у цю акваторію відбулось лише в липні 1945-го, коли субмарини були вже обладнані пристроями для виявлення мін.

Бойовий рахунокРедагувати

Дата Назва Тип Тоннаж Місце
10.12.1942 Камой Мару вантажне 5 355 4°56'S 154°58'E
26.01.1943 Буйо Мару транспорт 5447 1°55'N 139°14'E
26.01.1943 Фукуєй Мару №2 вантажне 1901 1°55'N 139°14'E
19.03.1943 Дзоген Мару вантажне 1428 38°29'N 122°19'E
19.03.1943 Кова Мару транспорт 3217 38°27'N 122°18'E
21.03.1943 Ніццу Мару вантажне 2183 38°5'N 124°33'E
21.03.1943 Ходзан Мару вантажне 2260 38°11'N 124°33'E
23.03.1943 Тейшо Мару вантажне 9849 39°1'N 122°25'E
24.03.1943 Такаосан Мару вантажне 2076 38°13'N 123°24'E
25.03.1943 Сацуки Мару вантажне 827 38°10'N 123°26'E
29.03.1943 Ямабато Мару вантажне 2556 30°26'N 129°41'E
07.05.1943 Тамон Мару №5 вантажопасажирське 5260 40°5'N 141°53'E
09.05.1943 Такао Мару вантажопасажирське 3204 38°57'N 141°49'E
09.05.1943 Дзимму Мару вантажне 1912 38°57'N 141°49'E
21.09.1943 Хокусей Мару риболовне судно 1394 45°45'N, 145°46'E
29.09.1943 Масакі Мару №2 вантажне 1238 40°0'N 130°0'E
05.10.1943 Конрон Мару транспорт 7908 34°0'N 130°0'E
06.10.1943 Канко Мару вантажопасажирське 1283 37°18'N, 129°33'E
09.10.1943 Ханкоу Мару вантажне 2995 37°18'N 129°33'E

ДжерелаРедагувати

  • Т. Роско, Боевые действия подводных лодок США во Второй Мировой войне, Москва, 1957, Издательство иностранной литературы (сокращенный перевод с английского, Theodore Roscoe “United States submarine operations in World War II”, Annapolis, 1950)

ПриміткиРедагувати

  1. Long Lancers. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 18 лютого 2021. 
  2. Japanese Army Auxiliary Transports. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 18 лютого 2021. 
  3. Japanese Auxiliary Seaplane Tenders. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 14 березня 2021. Процитовано 18 лютого 2021. 
  4. Wahoo (SS-238) of the US Navy - American Submarine of the Gato class - Allied Warships of WWII - uboat.net. uboat.net. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.