USS Barbel (SS-316)

Історія
США
Назва:	USS Barbel (SS-316)
Замовлений:	6 червня 1942 року
Будівник:	General Dynamics Electric Boat, Гротон, Коннектикут
Закладений:	11 березня 1943 року
Спуск на воду:	14 листопада 1943 року
На службі:	3 квітня 1944 року
Доля:	4 лютого 1945 року потоплений біля острова Палаван
Основні характеристики
Клас і тип:	Підводний човен типу «Балао»
Водотоннажність:	1550 над водою, 2460 при зануренні
Довжина:	95,05 м
Ширина:	8,31 м
Осадка:	5,13 м
Двигуни:	4 дизелі General Motors Model 16-278А V16 потужністю 4 МВт; 4 електромотори General Electric потужністю 2 МВт;
Швидкість:	20,25 вузла (над водою), 8,75 вузла (при зануренні)
Дальність; плавання:	20 000 км при швидкості 10 вузлів (над водою)
Автономність:	75 діб
Максимальна; глибина:	120 м
Екіпаж:	10 офіцерів, 70—71 матрос
Озброєння:	10 × 533 мм торпедних апаратів (6 носових, 4 кормових), 24 торпеди; 1 × 127 мм палубна гармата / 50 калібрів, ; зенітне озброєння 1 × 40 мм Бофорс та 1 × 20 мм Ерлікон;

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: USS Barbel.

«Барбел» (англ. USS Barbel (SS-316)) — підводний човен військово-морських сил США типу «Балао», споруджений під час Другої Світової війни.

Човен спорудила компанія General Dynamics Electric Boat на верфі у Гротоні, штат Коннектикут. Після проходження випробувань поблизу Ньюпорту (Род-Айленд) та Кі-Вест (Флорида) «Барбел» 31 травня 1944 року вирушив до місця служби та 21 червня прибув до Перл-Гарбору, де увійшов до складу Тихоокеанського флоту.

Походи ред.

Загалом човен здійснив чотири бойові походи.

1-й похід ред.

15 липня 1944 року «Барбел» вийшов до району бойового патрулювання поблизу північної частини островів Рюкю, при цьому 19 липня він заходив для бункерування на атол Мідвей. 5 серпня біля острова Токуносіма човен потопив вантажне судно, яке в супроводі трьох ескортних кораблів прямувало з порту Кагосіма (Кюсю) до Окінави. 9 серпня «Барбел» атакував великий конвой MI-08, який після переформування прямував із Такао (наразі Гаосюн на Тайвані) до порту Моджі, та зміг знищити ще два торговельні судна. 13 серпня біля острова Амамі Осіма човен знищив переобладнаний сторожовий катер Koan Maru (223 тони). У підсумку 21 серпня «Барбел» прибув на базу на атолі Маджуро (Маршаллові острови).

2-й похід ред.

13 вересня 1944 року човен знову вирушив до району навколо північної групи островів Рюкю. Тут 25 вересня він потопив вантажне судно, проте проведені в жовтні дві наступні атаки виявилися безрезультатними. 24 жовтня «Барбел» прибув на острів Сайпан (Маріанські острови).

3-й похід ред.

30 жовтня 1944 року човен полишив Сайпан та попрямував на ремонт до Фрімантлу (західне узбережжя Австралії). При цьому курс проклали через Південнокитайське море, щоб надати «Барбел» можливість одночасно завдати шкоди японському судноплавству. 15 листопада за півсотні кілометрів південніше від Парасельських островів човен розгромив невеличкий конвой MAYU-10, потопивши обидва вантажні судна з його складу. Невдовзі «Барбел» попрямував далі на південь та, пройшовши через протоку Ломбок, прибув до Фрімантлу 7 грудня.

4-й похід ред.

5 січня 1945 року «Барбел» вирушив на бойове патрулювання у складі «вовчої зграї», до якої також входили підводні човни «Перч» та «Габілан». 8 січня він відвідав для бункерування бухту Ексмут, після чого попрямував до Південнокитайського моря, де мав діяти в районі західних підходів до протоки Балабак, котра розділяє острови Палаван та Борнео і веде до моря Сулу^[1].

Обставини загибелі ред.

3 лютого підводні човни «Туна», «Блекфіш» та «Габілан» прийняли радіограму від «Барбел», який сповіщав про активні дії ворожої протичовнової авіації в районі його патрулювання. Він повідомляв, що вже тричі був атакований з повітря глибинними бомбами та обіцяв наступної ночі передати додаткові відомості. Це була остання радіограма від «Барбел».

Післявоєнне вивчення трофейних документів дозволило встановити, що 4 лютого японські літаки південно-західніше острова Палаван скинули дві бомби на підводний човен. Одна з них потрапила в ціль поблизу рубки, після чого човен затонув.

Бойовий рахунок ред.

Дата	Назва	Тип	Тоннаж	Місце
05.08.1944	Міяко Мару	Вантажо-пасажирське	970	27°36 пн. ш. 128°54 сх. д.
09.08.1944	Ягі Мару	Вантажне	1937	27°52 пн. ш. 128°49 сх. д.
09.08.1944	Боко Мару	Вантажне	2333	27°52 пн. ш. 128°49 сх. д.
13.08.1944	Коан Мару	Переобладнаний сторожовий катер	223	28°31 пн. ш. 129°18 сх. д.
25.09.1944	Бусу Мару	Вантажне	1222	29°50 пн. ш. 130°6 сх. д.
14.11.1944	Сугіяма Мару	Вантажне	4379	15°14 пн. ш. 112°13 сх. д.
14.11.1944	Місакі Мару	Вантажне	4422	15°14 пн. ш. 112°13 сх. д.

Джерела ред.

Т. Роско, «Боевые действия подводных лодок США во Второй Мировой войне», Москва, 1957, Издательство иностранной литературы (сокращенный перевод с английского, Theodore Roscoe «United States submarine operations in World War II», Annapolis, 1950.

Примітки ред.

↑ Barbel (SS-316) of the US Navy - American Submarine of the Balao class - Allied Warships of WWII - uboat.net. uboat.net. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.

[1] Barbel (SS-316) of the US Navy - American Submarine of the Balao class - Allied Warships of WWII - uboat.net. uboat.net. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.

[1]