Вінаго сумбійський
| Вінаго сумбійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Treron teysmannii Schlegel, 1879 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Віна́го сумбійський[2] (Treron teysmannii) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік Індонезії. Вид названий на честь голландського ботаніка Йоганнеса Еліаса Тейсманна[4].
Опис
ред.Довжина птаха становить 29 см. Довжина хвоста становить 7,9-9,4 см, довжина дзьоба 16-17 мм. У самців лоб і обличчя світло-зелені, тім'я і потилиця темні, оливково-сірі. Верхня частина спини темно-оливково-зелена. решта спини тьмяно-рудувато-коричнева. Покривні пера крил оливково-зелені, оливкові або чорні з жовтими краями. Махові пера чорні з вузькими жовтими або білими краями. Надхвістя і верхні покривні пера хвоста яскраво-зелотисто-зелені, центральні стернові пера тьмяно-оливково-зелені, крайні стернові пера сірі, на хвості чорнувата смуга. Підборіддя і горло яскраво-зеленувато-жовті, скроні, шия і груди темно-оливково-зелені. Живіт більш світлий, жовтуватий. Гузка кремово-біла. Навколо очей кільця голої зеленувато-жовтої шкіри. Дзьоб зеленувато-сірий, ні кінці жовтуватий або зеленуватий, восковиця покрита пір'ям. Лапи темно-червоні. У самиць руда пляма на спині відсутня. Покривні пера крил мають світлі, жовтуваті або білі края.
Поширення і екологія
ред.Сумбійські вінаго є ендеміками острова Сумба. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, на висоті до 800 м над рівнем моря. Ведуть деревний спосіб життя. Живляться плодами.
Збереження
ред.МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція сумбійських вінаго становить 14 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Treron teysmannii. Архів оригіналу за 22 червня 2021. Процитовано 7 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 07 травня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 383. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела
ред.- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |