Стрептоміцети
| Streptomyces | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Культура Streptomyces sp.
на мікроскопному склі | ||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
Види
| ||||||||||||
|
більш ніж 500 видів, у тому числі
S. ambofaciens | ||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||
|
Стрептоміцети (Streptomyces) — рід бактерій типу актинобактерії, грам-позитивних бактерій з високим вмістом гуаніну/цитозину бактерії [1]. Стрептоміцети знаходяться переважно в ґрунті і у залишках рослин, проте насьогодні їх виділено з усіх екологічних ніш. Більшість видів формують ендоспори. Streptomycetes відомі своїм характерним «земляним» запахом, який походить від виробництва непостійного метаболіту, геозміну.
Метаболізм ред.
Streptomycetes характеризуються складним вторинним метаболізмом[1]. Також стрептоміцети характеризуються складним циклом морфологічної диференціації. Хромосоми стрептоміцетів — лінійні, одні з найбільших серед бактерій, вони містять 7000-8000 генів, з яких багато задіяні у синтезі вторинних метаболітів (антибіотиків, гормон-подібних молекул, сидерофорів тощо). Вони виробляють велике число антибіотиків, які знаходяться у клінічному використанні. Стрептоміцин, який зараз вже рідко використовується, бере свою назву безпосередньо від назви роду Streptomyces.
Стрептоміцети — одні з найважливіших продуцентів антибіотиків і інших біологічно активних речовин. Зокрема, з них виділено: антибактерійні сполуки тетрациклін (Streptomyces rimosus), цефаміцин (S. clavuligerus), канаміцин (S. kanamyceticus), хлорамфенікол (S. venezuelae), моеноміцин (S. ghanaensis), протипухлинні агенти доксорубіцин (S. peucetius), ногаламіцин (S. nogalater), ландоміцин (S. globisporus), імуносупресор рапаміцин (S. hygroscopicus), протигрибкові сполуки ністатин (S. noursei), амфотерицин (S. nodosus), іонофори монензин (S. cinnamonensis) і тетроназин (S. longisporoflavus) тощо.
Streptomyces інколи можуть бути патогенами людини, наприклад, нечаста міцетома може бути спричинена S. somaliensis.
Геном ред.
Послідовність геному одного з штамів, S. coelicolor A3(2), була секвенована і опублікована в 2002 році [2]. На той час, він був найбільшим секвенованим бактеріальним геномом. Послідовність генома S. avermitilis була завершений в 2003 році [3]. Це була перша повна послідовність генома промислового мікроорганізму. Обидва з цих геномів охоплюють одну хромосома, лінійну, на відміну від більшості бактерійних геномів, які мають кільцеву хромосому. Послідовність генома Streptomyces scabies, члену ряду із здатністю викликати хворобу картоплі, також завершена і буде опублікована в 2007 році.
Примітки ред.
- ↑ а б Madigan M; Martinko J (editors). (2005). Brock Biology of Microorganisms (вид. 11th ed.). Prentice Hall. ISBN 0-13-144329-1.
- ↑ Bentley SD та ін. (2002). Complete genome sequence of the model actinomycete Streptomyces coelicolor A3(2). Nature. 417: 141—147. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 18 грудня 2006.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) - ↑ Ikeda H; Ishikawa J; Hanamoto A; Shinose M; Kikuchi H; Shiba T; Sakaki Y; Hattori M; Omura S (2003). Complete genome sequence and comparative analysis of the industrial microorganism Streptomyces avermitilis. Nat. Biotechnol. 21: 526—531. Архів оригіналу за 1 лютого 2009. Процитовано 17 листопада 2018.
Посилання ред.
- S. avermitilis genome homepage [Архівовано 30 квітня 2011 у Wayback Machine.] (Kitasato Institute for Life Sciences [Архівовано 8 січня 2007 у Wayback Machine.])
- S. avermitilis is the avermectin producer.
- S. coelicolor A3(2) genome homepage [Архівовано 7 січня 2011 у Wayback Machine.] (Sanger Institute [Архівовано 8 січня 2021 у Wayback Machine.])
- Streptomyces.org.uk homepage [Архівовано 5 грудня 2006 у Wayback Machine.] (John Innes Centre)
- ScoDB — the S. coelicolor A3(2) genome annotation server