Steatoda nobilis — павук із роду Steatoda, відомий у Сполученому Королівстві як благородна псевдовдова[1][2], оскільки зовні схожа на чорну вдову та інших павуків із роду Latrodectus, і їх часто приймають за чорну вдову. Steatoda nobilis часто називають псевдовдовою, хоча цей термін є більш загальним, що застосовується до ширшої групи видів із такою схожістю[3]. Це помірний з медичної точки зору павук, більшість укусів викликає симптоми, схожі на укус бджоли чи оси[4]. Деякі укуси можуть завдати значної шкоди, частково через патогенні бактерії павуків[5][6].

Steatoda nobilis
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Хеліцерові (Chelicerata)
Клас: Павукоподібні (Arachnida)
Ряд: Павуки (Araneae)
Інфраряд: Аранеоморфні (Araneomorphae)
Родина: Theridiidae
Рід: Steatoda
Вид:
S. nobilis
Біноміальна назва
Steatoda nobilis
(Thorell, 1875)

S. nobilis помічають цілий рік, як у приміщенні, так і на відкритому повітрі в різноманітних середовищах існування, включаючи кактуси, вирубки на узбіччях доріг і знесені будівлі[7]. Павуки полюють як на безхребетних, так і на дрібних хребетних, використовуючи стратегію «атаки», коли жертву обертають шовком[8].

Steatoda nobilis походить з Мадейри та Канарських островів, звідки, як вважають, поширився в Європу[9] і продовжив поширюватися в інших частинах світу, включаючи Сполучені Штати, Чилі та Колумбію. Вони вважаються одними з найбільш агресивних видів павуків у світі[10].

Опис

ред.

Steatoda nobilis має коричневе цибулинне черевце з плямами кремового кольору, які часто порівнюють із формою черепа[11]. Ноги червонувато-помаранчеві[12]. І самиць, і самців S. nobilis можна відрізнити від інших павуків того ж роду за великим розміром і типовим забарвленням. Самиці мають розміри від 9,5 до 14 мм, а самці — від 7 до 11 мм[1]. Вважається, що зміна розміру, форми та відміток, які спостерігалися, не є результатом розташування. Павуки, знайдені на відстані сантиметрів один від одного, і родичі, народжені з одного яєчного мішка, можуть виглядати дуже по-різному[7].

Самці та самиці молодих павуків не відрізняються один від одного[7].

Дієта

ред.

Steatoda nobilis використовує ефективну стратегію «атаки», щоб знерухомити потенційну здобич або хижаків, тобто вони знаходяться в тісному контакті зі своєю жертвою/хижаком[8]. Здобич ловлять у типовому для терідідів способі, де шовк обертається навколо жертви за допомогою четвертих ніг павука, що дозволяє павуку вкусити жертву. Їхня отрута дозволяє їм знерухомити здобич, викликаючи параліч. Було виявлено, що S. nobilis кусає комах і павуків, що спричиняє швидке зниження рухової функції, швидше за все, через виділення отрути[1]. Їхня сильнодіюча отрута дозволяє їм захоплювати хребетних, набагато більших за них самих; було помічено, що павук харчується нетопирами[13][14]. В Ірландії спостерігали, як вони їдять мокриць[7] і рептилій[15]. Спостерігається, що всі потреби S. nobilis в рідині надходять від його здобичі. У лабораторіях вони, здається, процвітають без води та в надзвичайно сухих умовах[1].

Павутина

ред.

Як і інші представники родини Theridiidae, Steatoda nobilis будує павутину, яка є неправильним клубком липких шовкових волокон. Каркасне полотно відрізняється від інших представників роду винятковою міцністю шовку та трубчастим відступом, який принаймні частково прихований у глибокій тріщині чи дірі[16]. Вони створюють тривимірну павутину. Павутина розвивається повільно, починаючи як типова заплутана павутина терідіїд і поступово набуває характерної форми протягом кількох днів[5]. Вони мають поганий зір і здебільшого залежать від вібрацій, які доходять до них через павутину, щоб орієнтуватися на здобич або попередити про більших тварин, які можуть їх поранити або вбити.

Тривалість життя

ред.

Павуки S. nobilis мають високу довговічність, тривалість життя до п’яти років. Вони мають швидку репродуктивну швидкість і холодостійкі з цілорічною активністю[8].

Дорослі самки спостерігаються як довгожителі та наполегливі. Повідомлялося, що одна доросла самка S. nobilis прожила в неволі майже п’ять з половиною років[15].

Примітки

ред.
  1. а б в г Snazell, R.; Jones, D. (1993). The theridiid spider Steatoda nobilis (Thorell, 1875) in Britain. Bulletin of the British Arachnological Society. 9 (5): 164—167.
  2. Jones, D. (1993). The Return of Steatoda nobilis (Thorell). Newsletter of the British Arachnological Society. 49: 7—8.
  3. False widow spiders. Natural History Museum. n.d. Процитовано 2022.
  4. False widow spider, Steatoda nobilis. Natural History Museum. Процитовано 2013.
  5. а б Dunbar, John P.; Afoullouss, Sam; Sulpice, Ronan; Dugon, Michel M. (3 червня 2018). Envenomation by the noble false widow spider Steatoda nobilis (Thorell, 1875) – five new cases of steatodism from Ireland and Great Britain. Clinical Toxicology. 56 (6): 433—435. doi:10.1080/15563650.2017.1393084. ISSN 1556-3650. PMID 29069933. S2CID 21351842.
  6. Dunbar, John P.; Khan, Neyaz A.; Abberton, Cathy L.; Brosnan, Pearce; Murphy, Jennifer; Afoullouss, Sam; O'Flaherty, Vincent; Dugon, Michel M.; Boyd, Aoife (2020). Synanthropic spiders, including the global invasive noble false widow Steatoda nobilis, are reservoirs for medically important and antibiotic resistant bacteria. Scientific Reports. 10 (1): 20916. doi:10.1038/s41598-020-77839-9. ISSN 2045-2322. PMC 7708416. PMID 33262382. some post-bite infections could be the result of vector-borne bacterial zoonoses that may be antibiotic resistant.
  7. а б в г Dugon, Michel M.; Dunbar, John P.; Afoullouss, Sam; Schulte, Janic; McEvoy, Amanda; English, Michael J.; Hogan, Ruth; Ennis, Collie; Sulpice, Ronan (2017). Occurrence, reproductive rate and identification of the non-native Noble false widow spider Steatoda nobilis (Thorell, 1875) in Ireland. Biology and Environment: Proceedings of the Royal Irish Academy. 117B (2): 77—89. doi:10.3318/bioe.2017.11. ISSN 0791-7945. JSTOR 10.3318/bioe.2017.11.
  8. а б в Dunbar, John P.; Fort, Antoine; Redureau, Damien; Sulpice, Ronan; Dugon, Michel M.; Quinton, Loïc (June 2020). Venomics Approach Reveals a High Proportion of Lactrodectus-Like Toxins in the Venom of the Noble False Widow Spider Steatoda nobilis. Toxins (англ.). 12 (6): 402. doi:10.3390/toxins12060402. PMC 7354476. PMID 32570718.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  9. Kulczycki, A., Legittimo, C.M., Simeon, E. and Di Pompeo, P. (2012). New records of Steatoda nobilis (Thorell, 1875) (Araneae, Theridiidae), an introduced species on the Italian mainland and in Sardinia. Bulletin of the British Arachnological Society. 15 (8): 269—272. doi:10.13156/arac.2012.15.1.269. S2CID 84102334.
  10. Snazell, R. (1993). The theridiid spider Steatoda nobilis (Thorell, 1875) in Britain. Bull. Br. Arachnol. Soc. 9 (5): 164—167. Архів оригіналу за 20 лютого 2023. Процитовано 20 лютого 2023.
  11. Sebastian Salek (24 вересня 2013). More sightings of the false widow spider, as Britain's 'most venomous arachnid', with orange legs and white skull markings spotted in Essex. The Independent. London. Архів оригіналу за 24 травня 2022.
  12. Noble false widow spider marches north in the UK. Natural History Museum. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 2013.
  13. Horton, Helena (2022). Noble false widow spider captures bat in UK attic. The Guardian.
  14. Dunbar, John P.; Vitkauskaite, Aiste; Lawton, Colin; Waddams, Ben; Dugon, Michel M. (2022). Webslinger vs. Dark Knight First record of a false widow spider Steatoda nobilis preying on a pipistrelle bat in Britain. Ecosphere. 13 (2). doi:10.1002/ecs2.3959. ISSN 2150-8925.
  15. а б Bauer, Tobias; Feldmeier, Stephan; Krehenwinkel, Henrik; Wieczorrek, Carsten; Reiser, Nils; Breitling, Rainer (2 листопада 2019). Steatoda nobilis, a false widow on the rise: a synthesis of past and current distribution trends. NeoBiota (англ.). 42: 19—43. doi:10.3897/neobiota.42.31582. ISSN 1314-2488.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  16. Summary for Steatoda nobilis (Araneae). British Arachnological Society: National Recording Scheme. 2010–2012. Процитовано 2012.