Мала гілчаста акула
| Мала гілчаста акула | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Centrophorus uyato Rafinesque, 1810 | ||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
| Squalus uyato Rafinesque, 1810 | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Мала гілчаста акула (Centrophorus uyato) — акула з роду Ковтаюча акула родини Ковтаючі акули. Інша назва «південна ковтаюча акула».
Опис
ред.Досягає довжини 100—110 см. За своєю будовою схожа на інших представників свого роду. Особливістю є більш струнке тіло зі злегка горбатої спиною в районі переднього спинного плавця. Другий плавець довший. Грудні плавці видовжені. Хвостовий плавець зубчастий. Забарвлення буро-сіре, черевна сторона світліше. Вище зябер присутні темні ділянки.
Спосіб життя
ред.Воліє жити на глибинах від 200 до 1400 м, інколи підіймається до 50 м. Активна вночі. Живиться костистими рибами, кальмарами та дрібними донними безхребетними.
Статева зрілість у самців настає при розмірах у 81-94 см, самиць — 75-89 см. Це яйцеживородна акула. Самиця народжує 1 акуля завдовжки 40-50 см.
Переважно ловиться заради жиру, що міститься у печінці цієї акули.
Розповсюдження
ред.Мешкає на сході Атлантичного океану — від Іспанії до півдня Африки, а також у Мексиканській затоці та акваторії Карибського басейну. Присутня у західному Середземномор'ї. Зустрічається уздовж узбережжя Індійського океану від Мозамбіку до Бангладеш. Окремі особини запливають до берегів Індонезії та М'янми.
Джерела
ред.- White, W.T., D.A. Ebert and L.J.V. Compagno (2008) Description of two new species of gulper sharks, genus Centrophorus (Chondrichthyes: Squaliformes: Centrophoridae) from Australia., In Last, P.R., White, W.T. & Pogonoski, J.J. (eds.): Descriptions of New Australian Chondrichthyans. CSIRO Marine and Atmospheric Research Paper no. 22.
- Barrull, Joan y Mate, Isabel: Els taurons dels Països Catalans. Editorial Pòrtic, S.A. Col. Conèixer la natura, núm. 14. Barcelona, març del 1996. ISBN 84-7306-920-X. Plana 83.