Бражникові

родина комах
(Перенаправлено з Sphingidae)
Бражникові
Hyles galii
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Лускокрилі (Lepidoptera)
Надродина: Bombycoidea
Родина: Бражникові (Sphingidae)
Pierre André Latreille, 1802
Різноманіття
Близько 200 родів,
коло 1 200 видів
Типовий вид
Sphinx ligustri
Linnaeus, 1758
Підродини

Macroglossinae
Smerinthinae
Sphinginae

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sphingidae
EOL logo.svg EOL: 905
ITIS logo.svg ITIS: 117293
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 7128
Fossilworks: 71815

Бра́жникові (Sphingidae) — родина великих або середнього розміру метеликів. Тіло товсте, сильне. Передні крила вузькі, довші за задні. Хоботок нерідко довший за тіло. Більшість бражникових літає увечері та вночі. Гусінь велика, майже завжди з рогом на задньому кінці тіла; гусениці багатьох бражникових при подразненні набувають пози, в якій нагадують статую сфінкса, звідки походить латинська родова назва багатьох форм — Sphinx. Відомо близько 1 200 видів, найбільші за розміром (до 18 см в розмаху крил) в Бразилії. В Україні зустрічається понад 20 видів бражникових, у тому числі бражник мертва голова (Acherontia atropos), бражник тополевий (Laothoe populi), бражник бузковий (Sphinx ligustri) та інші. 7 видів бражникових занесено до Червоної книги України.

Від більшості бражникових української фауни бражник сосновий (Sphinx pinastri) відрізняється відсутністю яскравого забарвлення. Ймовірно, це має для метелика маскувальне значення

Обтічним тілом, вузькими, витягнутими крилами бражники нагадують малесенький літак-винищувач. Ці комахи, дійсно, вправні літуни, найкращі серед метеликів. Швидкість їх перевищує 50-60 км/год.[1]. При цьому вони здатні зависати над квітами(!), щоб поповнити просто на льоту запаси "палива" - нектару.

Малий винний бражник (Deilephila porcellus), звичайний представник української фауни

ОписРедагувати

ІмагоРедагувати

Великі або середньої величини метелики, з потужним тілом. Розмах крил 30-175 мм. У більшості видів 80-100 мм. Вусики довгі, веретеноподібні, зазвичай із загостреною і гачкоподібно загнутою вершиною. Очі круглі, голі, часто прикриті згори чубком з подовжених лусочок. Хоботок зазвичай дуже довгий, перевищує у декілька разів довжину тіла, рідше короткий, іноді зредукований. Губні полапки добре розвинені, загнуті догори, із зовнішнього боку густо покриті лусочками, з внутрішньої сторони зазвичай позбавлені лускатого покриву.

Лапки несуть декілька рядів коротких, міцних шипиків. Черевце покрите прилеглими лусочками, зібраними на кінці у вигляді пензлика або широкої щітки. Передні крила більш ніж в 2 рази довші за свою ширину, з підгостреною вершиною. Їх зовнішній край рівний або різьблений, з глибокими вирізками між жилками, сильно скошений до заднього краю, іноді округлий. Задні крила зазвичай в 1,5 разу довше за свою ширину, помітно скошені до заднього краю, з неглибокою виїмкою по зовнішньому краю перед анальним кутом. Зачіпка зазвичай добре розвинена, іноді рудиментарна

ГусеницяРедагувати

 
Гусениця бражника молочайного

Гусениці досить великі, з п'ятьма парами ніг. Забарвлення досить яскраве, з косими смужками і плямами у вигляді очей. Гусениці розвиваються переважно на деревних і чагарникових породах, значно рідше — на трав'янистих рослинах, відрізняються вузькою харчовою вибірковістю і найчастіше здатні живитися тільки на одному або декількох близькоспоріднених видах рослин; багатоїдні види серед бражників зустрічаються рідко. Окремі види відомі як другорядні шкідники сільського і лісового господарства. У лісах трохи ушкоджують різні хвойні і широколистяні породи, в садах — плодові і кісточкові культури. На задньому кінці тіла гусениці майже завжди є характерний щільний наріст — «ріг». Гусениці проявляють активність в присмерковий і нічний час доби.

ЛялечкаРедагувати

Лялечка відрізняється тим, що на задньому кінці у неї є підвищення у вигляді рогу, якого позбавлені тільки небагато видів.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Фролов Ю. Дозаправка в воздухе // Наука и жизнь, № 11, 2009. - https://www.nkj.ru/archive/articles/16678