Синьодзьоб заїрський
| Синьодзьоб заїрський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Spermophaga poliogenys (Ogilvie-Grant, 1906)[2] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Spermospiza poliogenys Ogilvie-Grant, 1906 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Синьодзьо́б заїрський[3] (Spermophaga poliogenys) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[4]. Мешкає в Центральній Африці.
Опис ред.
Довжина птаха становить 13-14 см, вага 18,7-21,7 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова, нижня частина тіла і верхні покривні пера хвоста яскраво-червоні, решта тіла чорна, місцями блискуча. У самиць верхня частина спини темно-сіра, решта верхньої частини тіла чорнувато-сіра з блискучими чорними краями пер. Гузка і надхвістя червоні. горло і верхня частина грудей червонуваті, решта нижньої частини тіла темно-сіра, поцяткована дрібними парами білих плямок, на боках і на гузці вони переходять в смужки. Дзьоб металево-синій з червоним кінчиком і краями. Очі карі, навколо очей світло-блакитні кільця. Лапи оливково-коричневі.
Поширення і екологія ред.
Заїрські синьодзьоби мешкають на півночі Республіки Конго, в Демократичній Республіці Конго, трапляються на заході Уганді та на сході Камеруну[5][6]. Вони живуть в густому чагарниковому підліску вологих тропічних лісів. Зустрічаються поодинці або парами. Живляться переважно насінням, іноді комахами та іншими дрібними безхребетними. сезон розмноження триває переважно з вересня по лютий. Гніздо кулеподібне, робиться з рослинних волокон. В кладці 3-4 білуватих яйця. Будують гніздо, насиджують яйця і доглядають за пташенятами і самиці, і самці[7].
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Spermophaga poliogenys: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 15 вересня 2022
- ↑ W. R. Ogilvie-Grant. Spermospiza poliogenys, sp. n.. „Bulletin of the British Ornithologists' Club”. 19, ss. 32–33, 1906.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 вересня 2022.
- ↑ Christine Dranzoa & Charles Otim. First east African breeding record of Grant's bluebill Spermophaga poligenys from the Semliki Forest Reserve, Uganda. „Scopus”. 16, s. 113, 1993.
- ↑ Terry Stevenson, John Fanshawe: Birds of East Africa: Kenya, Tanzania, Uganda, Rwanda, Burundi. A&C Black, 2004, s. 546. ISBN 9780713673470.
- ↑ R. B. Payne. Nestling mouth markings and colors of old world finches Estrildidae: mimicry and coevolution of nesting finches and their Vidua brood parasites. „Miscellaneous Publications”. 194, 2005. Museum of Zoology, University Of Michigan. ISSN 0076-8405.
Джерела ред.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |