Вікіпедія

Sikorsky S-61

цивільний варіант вертольота SH-3 Sea King

Sikorsky S-61L та S-61N цивільні варіанти успішного вертольота SH-3 Sea King. Це два вертольоти, які найчастіше використовують на авіалініях та у нафтовидобувній промисловості[1].

S-61L/S-61N
Вертоліт S-61N Mk.II компанії Sociedad de Salvamento y Seguridad Marítima
Призначення середній транспортно-пасажирський вертоліт
Походження  США
Виробник Sikorsky Aircraft
Перший політ 11 березня 1959
Дата прийняття на службу вересень 1961
Статус На службі
Основні користувачі CHC Helicopter
Bristow Helicopters
AAR Airlift
Кількість 119[1]
Попередня модель Sikorsky SH-3 Sea King
Вертоліт компанії Canadian Helicopters Sikorsky S-61L на базі Колд-Лейк у 1992
Вертоліт компанії Bristow Helicopters S-61N працює за зверненням берегової охорони Великої Британії
Вертоліт компанії Carson Helicopters Fire King працює на пожежі 2007 WSA Lightning Complex.
HeliJet's S-61N у Ванкуверському міжнародному аеропорту
Вертоліт S-61N ірландської берегової охорони у 2012
Вертоліт компанії Coulson Aircranes S61N гасить пожежу в Австралії.

Проектування і розробка ред.

У вересні 1957 року Сікорський отримав контракт ВМС США на виробництво амфібійного мисливця за субмаринами, який здатний знаходити і знищувати субмарини[1]. Прототип XHSS-2 Sea King піднявся у повітря 11 березня 1959. Серійне виробництво HSS-2 (пізніше SH-3A) було розпочато у вересні 1961, спочатку вертоліт мав два турбовальних двигуна потужністю 930 кВт (1250 к.с.) General Electric T58-GE-8B.

Сікорський був готовий швидко випускати цивільну модель вертольота Sea King.[1] S-61L вперше піднявся у повітря 2 листопада 1961 і був на 1,30 м довший ніж HSS-2 щоб нести значне навантаження ваги або пасажирів. Початкова машина S-61L мала два турбовальних двигуна потужністю 1350 к.с. (1005 кВт) GE CT58-140, цивільна версія T58. S-61L має модифіковане  шасі без плавучих стабілізаторів.

Першим цивільним оператором, який почав використовувати S-61, стали Los Angeles Airways[2], представивши його 11 березня 1962, за ціною $650,000 за машину[3].

7 серпня 1962 року, вперше піднявся у повітря S-61N[1]. Машина загалом схожа на S-61L, але ця версія була оптимізована для роботи над водою, загалом у нафтовидобувній промисловості, отримавши поплавці від SH-3. Обидва S-61L та S-61N були оновлені до стандарту Mk II зі встановленням більш потужніших двигунів CT58-110, що дало покращення для роботи на великій висоті, зменшення вібрації і інші покращення деталей.

Payloader, урізана версія, що використовувалася як кран, стала третьою цивільною версією S-61.[1] Payloader має фіксоване шасі версії S-61L, але вага порожньої машини була менша на 910 кг ніж стандарт S-61N.

Carson Helicopters стала першою компанією, яка скоротила комерційну версію S-61. Фюзеляж було скорочено на 1,30 м для збільшення продуктивності одного двигуна і зовнішнього навантаження[4].

Унікальні версія S-61 Shortsky переробка S-61L і S-61N компанією Helipro International[1], VIH Logging став першим замовником переробки HeliPro Shortsky, яка вперше піднялася в повітря у лютому 1996.

Одна з модифікацій S-61 має композитні лопаті несного гвинта Carson. Ці лопаті замінили оригінальні металеві лопаті Сікорського, які були схильні до втоми. Композитні лопаті несного гвинта Carson допомогли модифікувати вертоліт для перевезення додаткових 907 кг навантаження, збільшення швидкості на 28 км/год і збільшення дальності до 113 км[4].

Останньою версією вертольоту є модернізована S-61T. Державний департамент США підписав договір на 110 модернізованих вертольотів S-61T для перевезення вантажів і пасажирів по всьому світу. Перші два модернізовані вертольоти S-61 будуть виконувати завдання з підтримки посольства США у Афганістані[5].

Варіанти ред.

S-61L
Не амфібійна цивільна транспортна версія. Він може вміщувати до 30 пасажирів[6]
S-61L Mk II
Покращена версія вертольоту S-61L, яка обладнана вантажними контейнерами.[7].
S-61N
Амфібійна цивільна транспорта версія[6].
S-61N Mk II
Покращена версія вертольоту S-61N[7].
S-61NM
Модель L у конфігурації N[8].
S-61T Triton
S-61 модернізоване оновлення Sikorsky і Carson; Оновлення включали нові композитні лопаті несного гвинта, повна переробка структури планера, переробка стулчастої головки гвинта на не стулчасту, нові модульні проводи, нова авіоніка скляної кабіни Cobham; початкові моделі було перероблено на S-61N[9].

Оператори ред.

  Канада
  • CHC Helicopter[10].
  • Cougar Helicopters[11].
  • Coulson Aircrane[12].
  Гренландія
  Ліван
  • Lebanese Air Force[14].
  Велика Британія
  • Bristow Helicopters[15].
  США
  Україна

Колишні оператори ред.

  Канада
  • Берегова охорона Канади[24].
  • Helijet
  Ірландія
  Нідерланди
  Пакистан
  • Pakistan International Airlines[29].
  Велика Британія
  • British Airways Helicopters[30].
  • British International Helicopters[31]
  • Берегова охорона Її Величності[32].
  США
  • Los Angeles Airways[33].
  • New York Airways[34].
  • San Francisco і Oakland Helicopter Airlines[35].

Відомі нещасні випадки ред.

 
N300Y, прототип Los Angeles Airways вертольоту Сікорського S-61L, який злітає з вертодрому Діснейленду
 
OY-HAI, S-61N на вертодромі Нуук перед своїм фатальним вильотом 25 жовтня 1973
  • Pakistan International Airlines Рейс 17  Sikorsky S-61, який розбився 2 лютого 1966 на місцевій авіалінії під час польоту в Східному Пакистані. Кількість жертв становила 23 людини, один вижив.
  • 22 травня 1968 року, Los Angeles Airways Рейс 841 розбився поблизу Парамаунт, Каліфорнія, загинуло 23 особи. Вертоліт, який розбився, N303Y, серійний номер 61060, став вертоліт Sikorsky S-61L на шляху від Міжнародного аеропорту Лос-Анджелес  вертодрому Діснейленд у Анагаймі, Каліфорнія.
  • 14 серпня 1968 року, Los Angeles Airways Рейс 417 розбився у Комптоні, Каліфорнія, на шляху до вертодрому Діснейленд у Анагаймі, Каліфорнія від Міжнародного аеропорту Лос-Анджелес, кількість жертв становила 21 людину. Вертоліт, який розбився, N300Y, серійний номер 61031, був прототипом Sikorsky S-61L.[36]
  • 25 жовтня 1973 року, Greenlandair S-61N, OY-HAI «Akigssek» («Grouse») розбився у 40 км південніше Нуука, кількість жертв становила 15 осіб. Він був на шляху до Пааміуту з Нууку. Такий саме вертоліт зробив аварійну посадку у фьорді Кангерлуссуак 2 роками раніше, через загоряння обох двигунів, через лід у двигунах[37].
  • 10 травня 1974 року, вертоліт KLM Noordzee Helikopters S-61N PH-NZC розбився на шляху до нафтовидобувної платформи у Північному морі. Загинули 2 члени екіпажу і 4 пасажири. Можливою причиною аварії є поломка одної з 5 лопатей несного гвинта через втому металу. Внаслідок дисбалансу відбувся збій двигуна, що призвело до пожежі. Не керований вертоліт впав у поду, перекинувся і затонув. Розслідування виявило, що тріщина через втому металу поширилася швидко, менш ніж за 4 години. Лопаті гвинта піддавали тиску в 69 кПа газоподібним азотом щоб визначити початок втоми металу, але втрати тиску не було визначено під час перевірки перед польотом. В результату було запропоновано зменшити інтервал перевірок[38] Вертоліт було піднято з дна Північного моря. Його відремонтували і зараз він під номером N87580 літає у США.[39].
  • 16 травня 1977 року, комерційний вертоліт New York Airways S-61-L, N619PA, перекинувся на правий борт на верхівці будинку Pan Am при посадці пасажирів. У інциденті загинуло чотири пасажири і одна жінка на вулиці. 17 пасажирів і три члени екіпажи зазнали травм[40]. Через втому металу зламалася стійка шасі, що призвело до перекидання вертольоту. Через інцидент було закрито посадковий майданчик на будинку MetLife[41]. Уламки вертольоту було розібрано і спущено вниз за допомогою вантажних ліфтів. Планер відвезли до Кейп-Тауну, Південна Африка, де його переробили, сертифікували і повернули на службу як перший S61 корабельної служби Західного Кейпу компанії «Court Helicopter», яка пізніше об'єдналася з CHC[42].
  • 16 липня 1983 року, комерційний вертоліт British Airways Helicopters S-61 G-BEON розбився у південній частині Кельтського моря, у Атлантичному океані, на шляху з Пензасу до острова Сен-Меріс у густому тумані. В живих залишилося лише 6 з 26 людей. Це викликало перегляд по відношенню до безпеки вертольотів і було найбільшою катастрофою цивільного вертольота у Великій Британії до 1986.
  • 20 березня 1985 року, вертоліт Okanagan Helicopters S-61N (C-GOKZ) сів у Атлантичний океан біля Овлс-Хед, Нова Шотландія. Вертоліт прямував з MODU Sedco 709 на узбережжі Нової Шотландії до міжнародного аеропорту в Галіфаксі коли з коробки передач витекла трансмісійна рідина. На борту було 15 пасажирів і 2 члени екіпажу. Під час приводнення втрат не було, але декілька пасажирів страждали від гіпотермії. У результаті інциденту було покращено температурний захист у транспортних костюмах для берегових робітників на східному узбережжі Канади.
  • 12 липня 1988 року, вертоліт British International Helicopters S-61N сів на воду в Північному морі, жертв не було.
  • 25 липня 1990 року, вертоліт British International Helicopters Sikorsky S-61 реєстраційна назва 'G-BEWL' з аеропорту Самбург розбився на шляху до нафтової платформи Brent Spar при спробі посадки. Вертоліт упав у Північне море, шість з 13 пасажирів і членів екіпажу загинули[43].
  • 8 липня 2006 року, рятувально-пошуковий вертоліт Sociedad de Salvamento y Seguridad Marítima S-61N Mk.II, впав у Атлантичний океан при перельоті з Тенерифе до Ла-Пальма. Усі шість людей на борту загинули.
  • 5 серпня 2008 року, два пілота і сім пожежників, які прямували на пожежу в Iron Complex у каліфорнійському національному лісі Шаста-Трініті, загинули коли вертоліт Carson Helicopters S-61N N612AZ розбився при зльоті. З 13 осіб вижили лише один пілот і три пожежники з травмами різних ступенів складності. НРБТ виявило, що можливими причинами катастрофи могли бути такі дії Carson Helicopters: 1) навмисне заниження ваги порожнього вертольота, 2) переробка таблиці доступної потужності для збільшення вантажопідйомності і 3) використання незатверджених специфікацій перевищення мінімального крутного моменту в розрахунках продуктивності, які, в сукупності, призвели до того, що пілоти, спиралися на розрахунки продуктивності, зі значно завищеною вантажопідйомністю і без достатнього запасу продуктивності для успішного зльоту; а також недостатній контроль з боку лісової служби США і Федерального управління цивільної авіації. Через це льотний екіпаж був нездатний врахувати той факт, що вертоліт наблизився до своєї максимальної продуктивності. Крім того на загибель людей вплинули, інтенсивний вогонь, який почався через виток палива з паливних баків при ударі, які не мали захисту від удару, відрив від підлоги кабіни і використання невідповідного механізму вивільнення з сидінь[44][45][46][джерело?][джерело?]

Льотно-технічні характеристики (S-61N Mk II) ред.

 
Orthographically projected diagram

Джерело: International Directiory of Civil Aircraft[1]

Основні характеристики

  • Екіпаж: 2 пілоти
  • Пасажиромісткість: до 30 пасажирів
  • Довжина: 17,96 м
  • Висота: 5,32 м
  • Діаметр несучого гвинта: 18,9 м


Льотні характеристики



Див. також ред.

Схожі розробки

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и Frawley, Gerard: The International Directory of Civil Aircraft, 2003—2004, p. 194
  2. ↑ Apostolo, G. «Sikorsky S-61»
  3. ↑ «The Self-Supporting Helicopter» [Архівовано 21 липня 2013 у Wayback Machine.] Time Magazine December 26, 1960
  4. ↑ а б Carson Helicopters (2009). About Carson Helicopters. Архів оригіналу за 31 січня 2009. Процитовано 12 січня 2009.
  5. ↑ Press Releases: U.S. State Department Accepts Modernized S-61TM Helicopters for Use in Afghanistan. Архів оригіналу за 13 червня 2013. Процитовано 24 жовтня 2016.
  6. ↑ а б VTOL AIRCRAFT 1967 pg. 712. Flightglobal Insight. 2015. Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
  7. ↑ а б CIVIL V/STOL 1971 pg. 162. Flightglobal Insight. 2015. Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
  8. ↑ Airworthiness Directives Sikorsky Models S-61L, S-61N, and S-61NM. faa.gov. Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
  9. ↑ Reed Business Information Limited. HELI-EXPO: Sikorsky S-61T gains new life in State Department program. Flight Global. Архів оригіналу за 30 грудня 2010. Процитовано 4 січня 2015.
  10. ↑ CHC Helicopter fleet. chc.ca. Архів оригіналу за 13 лютого 2013. Процитовано 17 березня 2013.
  11. ↑ Cougar Helicopters. cougar.ca. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 17 березня 2013.
  12. ↑ Coulson Aircrane Ltd[недоступне посилання]
  13. ↑ Air Greenland fleet. airgreenland.com. Архів оригіналу за 26 липня 2013. Процитовано 17 березня 2013.
  14. ↑ World Air Forces 2013 (PDF). Flightglobal Insight. 2013. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2014. Процитовано 17 березня 2013.
  15. ↑ Bristow Helicopters fleet. bristowgroup.com. Архів оригіналу за 10 червня 2013. Процитовано 17 березня 2013.
  16. ↑ DOD Contracts Keep U.S. Helicopter Operators Busy in Afghanistan. ainonline.com. Архів оригіналу за 29 травня 2013. Процитовано 4 червня 2013.
  17. ↑ Carson Helicopters Home page. carsonhelicopters.com. Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 17 березня 2013.
  18. ↑ Former employees of Carson Helicopters indicted over fatal Iron 44 Fire crash. wildfiretoday.com. Архів оригіналу за 22 лютого 2013. Процитовано 17 березня 2013.
  19. ↑ Croman Corporation Heavy Lift Svc. croman.net. Архів оригіналу за 4 березня 2013. Процитовано 17 березня 2013.
  20. ↑ Helicopter Transport Services Aircraft. htshelicopters.com. Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 17 березня 2013.
  21. ↑ Press Releases – U.S. State Department Accepts Modernized S-61TM Helicopters for Use in Afghanistan. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 24 жовтня 2016.
  22. ↑ Україна отримала від Британії вертоліт Sea King – Резніков. 21.01.2023, 20:25
  23. ↑ Вертоліт S-61 Sea King прибув в Україну з Великої Британії (ВІДЕО). 21.01.2023, 20:32
  24. ↑ Coast Guard S-61 being retired from duty in Prince Rupert. helihub.com. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 20 березня 2013.
  25. ↑ End Of An Era As Irish Coast Guard's Last S61 Retires. afloat.ie. Архів оригіналу за 18 грудня 2013. Процитовано 12 грудня 2013.
  26. ↑ Garda Cósta na hÉireann S-61. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 17 березня 2013.
  27. ↑ KLM / Era Helicopters history. erahelicopters.com. Архів оригіналу за 9 квітня 2013. Процитовано 20 березня 2013.
  28. ↑ KLM-Noordzee Helikopters S-61N. Demand media. Архів оригіналу за 1 червня 2015. Процитовано 20 березня 2013.
  29. ↑ World Helicopter Market 1967 pg. 63. flightglobal.com. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 4 лютого 2016.
  30. ↑ British Airways Helicopters. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 17 березня 2013.
  31. ↑ British International Helicopters S-61. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 17 березня 2013.
  32. ↑ HM Coastguard S-61N. Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 17 березня 2013.
  33. ↑ Flight Int’l 1969 Pg. 581. flightglobal.com. Архів оригіналу за 14 травня 2013. Процитовано 17 березня 2013.
  34. ↑ New York Airways. flightglobal.com. Архів York Airways оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 17 березня 2013.
  35. ↑ World Helicopter Market 1968 pg. 57. flightglobal.com. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 5 лютого 2016.
  36. ↑ Aircraft Accident Report (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 червня 2008. Процитовано 24 жовтня 2016.
  37. ↑ Arktisk dokumentarkiv. arktiskleksikon.dk. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 4 січня 2015.
  38. ↑ 1974. hdekker.info. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 4 січня 2015.
  39. ↑ Harro Ranter. ASN Aircraft accident 10-MAY-1974 Sikorsky S-61N PH-NZC. aviation-safety.net. Архів оригіналу за 2 травня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
  40. ↑ UPI.
  41. ↑ Schneider, Daniel B. «F.Y.I.», July 25, 1999.
  42. ↑ Epstein, Curt.
  43. ↑ UK Air Accidents Investigation Branch, Department of Transport, Report on the Accident to Sikorsky S-61N G-BEWL at Brent Spar, East Shetland Basin on 25 July 1990 [Архівовано 26 вересня 2012 у Wayback Machine.], retrieved 4 January 2014
  44. ↑ ircraft Accident Report Crash During Takeoff of Carson Helicopters, Inc., Firefighting Helicopter Under Contract to the U.S. Forest Service, Sikorsky S-61N, N612AZ Near Weaverville, California August 5, 2008 NTSB/AAR-10/06. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 24 жовтня 2016.
  45. ↑ USFA Fatality Notice. United States Fire Administration. 6 серпня 2008. Архів оригіналу за 17 вересня 2008. Процитовано 11 серпня 2008.
  46. ↑ FAA/NTSB Investigations. Los Angeles Injury Law Firm (See post #4 titled "Nine Firefighters Believed Dead After Helicopter Crash in California"). 6 серпня 2008. Архів оригіналу за 24 червня 2007. Процитовано 3 лютого 2009.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Sikorsky_S-61&oldid=40575459