Периліо
Периліо | ||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Schoeniophylax phryganophilus (Vieillot, 1817) | ||||||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||||
Sylvia phryganophila Synallaxis phryganophila Schoeniophylax phryganophila | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Пери́ліо[2] (Schoeniophylax phryganophilus) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Південній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Периліо (Schoeniophylax).
Опис
ред.Довжина птаха становить 20—21 см, вага 15—22,5 г. Верхня частина тіла і крила коричневі, поцятковані чорними смугами, тім'я і плечі рудувато-коричневі, над очима білі «брови». На підборідді жовта пляма. Горло чорне в центрі і біле з боків. Груди коричневі, живіт білий, хвіст довгий, роздвоєний.
Підвиди
ред.Виділяють два підвиди:[3]
- S. p. phryganophilus (Vieillot, 1817) — східна Болівія, південно-західна і південна Бразилія, Парагвай, північно-східна і північна Аргентина (на південь до Буенос-Айреса), Уругвай;
- S. p. petersi Pinto, 1949 — схід центральної Бразилії (північ Мінас-Жерайсу, захід Баїї, схід Гоясу, зафіксовані також на півночі Піауї).
Поширення і екологія
ред.Периліо мешкають в Болівії, Бразилії, Аргентині, Парагваї і Уругваї. Вони живуть на відкритих місцевостях, порослих чагарниками і деревами, в тропічних і галерейних лісах, на болотах. Зустрічаються на висоті до 500 м над рівнем моря.
Поведінка
ред.Периліо зустрічаються парами або невеликими зграйками. Живляться комахами та їхніми личинками. Гніздо велике, пляшкоподібне з довгим трубкоподібним горизонтальним входом, робиться з гілочок, розміщується на деревах або в чагарникових заростях. У кладці 4—5 білих яєць. І самиці, і самці доглядають за пташенятами.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Schoeniophylax phryganophilus. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 6 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 06 лютого 2022.
Посилання
ред.- Chotoy spinetail photo gallery [Архівовано 6 лютого 2022 у Wayback Machine.] VIREO
- Photo-Medium Res; Article chandra.as.utexas.edu–«Birds of Brazil»
- Photo-High Res; Article tropicalbirding
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |