Відкрити головне меню

Сова новозеландська

вид птахів
(Перенаправлено з Sceloglaux)
Сова новозеландська
Жива S. a. albifacies, сфотографована між 1889 та 1910
Жива S. a. albifacies, сфотографована між 1889 та 1910
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Совоподібні (Strigiformes)
Родина: Совові (Strigidae)
Рід: Новозеландська сова (Sceloglaux)
Kaup, 1848
Вид: Сова новозеландська
Біноміальна назва
Sceloglaux albifacies
(Gray GR, 1845)
Підвиди
  • S. a. albifacies
    (Південний острів)
  • S. a. rufifacies
    (Північний острів)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sceloglaux albifacies
EOL logo.svg EOL: 1178344
ITIS logo.svg ITIS: 555494
IUCN logo.svg МСОП: 22689496
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1911056
Fossilworks: 143819

Сова новозеландська[2] (Sceloglaux albifacies) — ендемічний вид сов у Новій Зеландії. Коли у Нову Зеландію прибули європейські поселенці, популяція була достатньо значною. Науковий опис було опубліковано у 1845 році, але вже до 1914 року вид (майже) повністю вимер. Вид належав до монотипічного роду Sceloglaux («сова-негідниця», можливо, через пустотливі звуки, які вона видає).

Зміст

ОписРедагувати

 
S. a. albifacies, малюнок Герарда Йоганнеса Келеманса, змальований із живих сов, що належали Вальтеру Ротшильду

Оперення цієї сови мало жовтувато-коричневі з темно-коричневим смуги. На плечах, і інколи ззаду шиї — білі лямки. Контурні пера на спині мали білу облямівку. На крилах і хвості — світло-коричневі смужки. Пера на передплесні — від жовтуватих до червонувато-рудих. Лицевий диск був білий поза і під очима, що переходить до сірого з коричневими смужками до центру. Деякі птахи більш іржаво-руді, з коричневим лицевим диском, це спершу пояснювали підвидовими відмінностями, але вірогідно це лише індивідуальні варіації. Є вказівки, що чоловічі особини більш барвисті (наприклад, екземпляр з Лінца OÖLM 1941/433). Очі — темно-оранжеві. Довжина тіла 35,5–40 см, крила — 26,4 см, чоловічі особини дещо менші, ніж жіночі. Вага — близько 600 грамів.

ГолосРедагувати

Вид отримав назву через звуки, які видавала сова: «голосний крик, утворений із серії гнітючих скриків, що повторюються», «особливий гавкаючий шум …схоже на молодого пса», «похмуре пугукання» тощо, які чули від особин в польоті. Спіймані сови видавали звуки присвистування, хихикання, нявкання і подібне.

Поширення і підвидиРедагувати

 
S. a. rufifacies

На Північному острові були спіймані особини меншого підвиду rufifacies у лісистих районах вулканів Таранакі (1856) та Вайрарапа (1868). Історія була нечітка й ставилася під сумнів, але присутність виду на острові підтвердженя наявністю викопних решток. Сов спостерігали поблизу Поріруа та Те-Карака, згідно зі свідченнями маорі, вид востаннє бачили у Те-Уревера.

На Південному острові більший підвид albifacies населяв знижені дощові місцевості, як Нельсон, Кентербері та Отаго. Їх також зустрічали у середніх горах та, можливо, Фіордленді. Особин S. a. albifacies відловили на острові Стюарт близько 1881 року.


ПриміткиРедагувати

  1. BirdLife International (2012). Sceloglaux albifacies: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 November 2013
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

ДжерелаРедагувати

  • Blackburn, A. (1982): A 1927 record of the Laughing Owl. Notornis 29(1): 79. PDF fulltext
  • Buller, Walter L. (1905): Supplement to the 'Birds of New Zealand' (2 volumes). Published by the author, London.
  • Fuller, Errol (2000): Extinct Birds (2nd ed.). Oxford University Press, Oxford, New York. ISBN 0-19-850837-9
  • Greenway, James C., Jr. (1967): Extinct and Vanishing Birds of the World, 2nd edition: 346—348. Dover, New York. QL676.7.G7
  • Hall-Jones, John (1960): Rare Fiordland birds. Notornis 8(7): 171—172. PDF fulltext
  • Lewis, Deane P. (2005): The Owl Pages: Laughing Owl Sceloglaux albifacies. Revision as of 2005-04-30.
  • Pilgrim, R. L. C. & Palma, R. L. (1982): A list of the chewing lice (Insecta: Mallophaga) from birds in New Zealand. Notornis 29(Supplement): 1-33. PDF fulltext
  • St. Paul, R. & McKenzie, H. R. (1977): A bushman's seventeen years of noting birds. Part F (Conclusion of series) — Notes on other native birds. Notornis 24(2): 65–74. PDF fulltext
  • Williams, G. R. & Harrison, M. (1972): The Laughing Owl Sceloglaux albifacies (Gray. 1844): A general survey of a near-extinct species. Notornis 19(1): 4-19. PDF fulltext
  • Worthy, Trevor H. (1997): A survey of historical Laughing Owl (Sceloglaux albifacies) specimens in museum collections. Notornis 44(4): 241—252. PDF fulltext
  • Worthy, Trevor H. (2001): A fossil vertebrate fauna accumulated by laughing owls (Sceloglaux albifacies) on the Gouland Downs, northwest Nelson, South Island. Notornis 48(4): 223—233. PDF fulltext
  • Worthy, Trevor H. & Holdaway, Richard N. (2002): The Lost World of the Moa. Indiana University Press, Bloomington. ISBN 0-253-34034-9

ПосиланняРедагувати