SIM-картка

ідентифікаційний модуль абонента у вигляді смарт карти

SIM-картка, сім-картка (абревіатура від англ. subscriber identification module) — ідентифікаційний модуль абонента у вигляді смарт-карти, що застосовується в мобільному зв'язку (мобільний телефон, смартфон, модем та інші пристрої абонентського обладнання). Ідентифікація карти здійснюється за допомогою алгоритму та таємного коду які записані на карті, крім ідентифікації карта служить для дешифрування голосу та телекомунікаційних сигналів. Крім того, на карті може зберігатись інша інформація, зокрема телефонні номери, SMS-повідомлення.

SIM-карта в заводському тримачі (стартовий пакет)
SIM-карта в мобільному телефоні

ІсторіяРедагувати

 
Еволюція SIM-карт. Повнорозмірна SIM-карта (1FF), mini-SIM (2FF), micro-SIM (3FF) і nano-SIM (4FF).

Склад стартового пакетуРедагувати

  • SIM-карта (у можливих форматах повнорозмірної SIM, mini, micro або ж nano-SIM)
  • Тримач сім-карти з нанесеними на нього PIN-кодами та PUK-кодами та іншою корисною інформацією від мобільного оператора зв'язку
  • Скріпка ― деякими операторами рухомого зв'язку вона може надаватись в комплектації, для швидкої заміни SIM-картки одразу ж після купівлі стартового пакета. Відносна якість такого виробу ― низька, та підпадає під категорію "одноразових".
  • Інструкція абонента щодо використання стартового пакету мобільного зв'язку
  • Умови та тарифи стартового пакету
  • Пластикове або картонне упакування, (без захисної плівки але обов'язково з фірмовим пломбуванням у місці відкриття)
  • Захисна плівка з контролем цілісності

Типи SIM-картРедагувати

 
Типи SIM-карт
 
mini-SIM карта із отворами для отримання micro-SIM карти
  • SIM-карти
    • повнорозмірна SIM — застарілий стандарт картки, що використовувалась у перших моделях мобільних телефонів;
    • mini-SIM — поширений тип SIM-карти для мереж GSM[1], майже цілком витіснений micro-SIM і nano-SIM (станом на 2019);
    • micro-SIM — тип SIM-карти для мобільних пристроїв — смартфонів або комунікаторів (наприклад: перші iPad, перші iPhone, Nokia N9), поступово витісняється nano-SIM (станом на 2019);
    • nano-SIM — сучасний тип SIM-карт для смартфонів або комунікаторів (наприклад, iPhone 5)[2];
    • eSIM — найсучасніший тип SIM-карт, емуляція SIM-карти за допомоги вбудованої мікросхеми. Поширений у нових моделях смартфонів і розумних годинників.
  • USIM — для мереж LTE (мережа 4G)[джерело?];
  • R-UIM — для мереж CDMA2000 (мережа типу CDMA/TDMA)[джерело?].

СпецифікаціяРедагувати

№ п/п Назва SIM-карти Форм-фактор UICC[en]
(Universal Integrated
Circuit Card)
Стандарт Довжина
(мм)
Ширина
(мм)
Товщина
(мм)
1 SIM 1FF ID-1 ISO/IEC 7810:2003 85,60 53,98 0,76
2 mini-SIM 2FF Plug-in ISO/IEC 7810:2003, ID-000[3] 25,00 15,00 0,76
3 micro-SIM 3FF Mini-UICC ETSI TS 102 221 V9.0.0 15,00 12,00 0,76
4 nano-SIM 4FF ETSI TS 102 221 V11.0.0[4][5] 12,30 8,90 0.67
5 Вбудована SIM (eSIM) JEDEC Design Guide 4.8, SON-8
ETSI TS 103 383 V12.0.0
GSMA SGP.22 V1.0
6,00 5,00 <1,0

PIN-кодРедагувати

Під час випуску SIM-карта отримує чотиризначний цифровий PIN-код, який записується на карту, а також передається абоненту разом з картою. Телефон запитує PIN-код при кожному включенні для того, щоб отримати доступ до даних на SIM-картці. Зазвичай SIM-карта дозволяє відключити перевірку PIN-коду при увімкненні телефону. Після цього всі функції SIM-карти стають доступними одразу після включення і завантаження телефону.

Якщо PIN-код тричі поспіль ввести неправильно, карта блокується і може бути розблокована тільки за допомогою введення персонального коду PUK1, який також передається абоненту разом з картою. Якщо PUK-код не вдається ввести правильно за десять спроб, то SIM-карта блокується повністю і потребує заміни.

Якщо SIM-картка не вставлена ​​в телефон, або якщо не введений правильний PIN-код, то можливість телефонувати в мережі відсутня, за винятком виклику екстрених служб (номер 112 або 911). Усі інші функції у більшості телефонів при цьому зазвичай блокуються (це не стосується смартфонів і комунікаторів).

ICCIDРедагувати

ICCID (англ. Integrated Circuit Card Id). Власне цей код друкується на SIM-карті. ICCID визначається у відповідності до стандарту E.118 ITU-T (сектор в складі ITU). У відповідності до цього ж стандарту довжина ICCID — 19 цифр:

  • 2 цифри — Major Industry Identifier (ідентифікатор індустрії, по ISO/IEC 7812-1), для SIM-карт завжди 89;
  • 1-3 цифри — телефонний код країни (по E.164), 380 для України тощо;
  • 2-4 цифри — код емітента (загальна сумарна довжина цього і попереднього полів не може перевищувати 5 цифр);
  • 11 цифр — виначається оператором при виробництві карти за власними правилами;
  • 1 цифра (остання) — контрольна цифра, обчислена по алгоритму Луна.

Перші 7 цифр ICC ID називаються Issuer Identification Number (ідентифікаційний номер емітента, IIN), і видаються ITU кожному оператору зв'язку, котрий планує випуск SIM-карт. Наприклад, IIN «Київстар» — 89 380 03.

Повторне використання та утилізаціяРедагувати

З 2016 року для операторів мобільного зв'язку з'явилася можливість автоматичної повторної активації SIM-карток, термін дії яких сплив[6].

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати