Ерміт прибережний
Ерміт прибережний | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Ramphodon naevius (Dumont, 1818) | ||||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||
Trochilus naevius Dumont, 1818 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Ермі́т прибережний[2] (Ramphodon naevius) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[3]. Ендемік Бразилії. Це єдиний представник монотипового роду Прибережний ерміт (Ramphodon).
Опис
ред.Довжина птаха становить 14-16 см, вага 5,3-11 г. Верхня частина тіла темно-оливково-коричнева, від очей до шиї ідуть кремові смуги. Горло світло-рудувато-коричневе з вертикальною чорною смугою, горло і груди поцятковані чорними і білими смугами. Хвіст округлої форми, чорний з фіолетовим відтінком. Крайні три пари стернових пер мають кремові кінчики. Дзьоб вигнутий, довжиною 35 мм, зверху чорний, знизу жовтуватий з чорним кінчиком. На нижній частині дзьоба є пилкоподібні зазубрини, у самців кінкик дзьоба гачкуватий. Самиці є дещо меншими за самців, смуга на горлі у них більш чіткі, дзьоб більш вигнутий.
Поширення і екологія
ред.Прибережні ерміти мешкають на південно-східному узбережжі Бразилії, від Еспіріту-Санту до Санта-Катарини. Вони живуть в підліску вологих атлантичних лісів, на висоті до 900 м над рівнем моря. Живляться нектаром бромелієвих і геліконієвих, а також дрібними безхребетними, яких збирають серед рослинності. Шукають нектар переважно на висоті до 6 м над землею. Як і більшість ермітних, прибережні ерміти не захищають свою кормову територію, а пересуваються між квітками, збираючи нектар, однак, на відмітну від інших видів, вони захищають свій маршрут пересування, проганяючи з нього інших колібрі. Сезон розмноження триває з липня по вересень. Гніздо конусоподібне, підвішується під кінчиком довгого, широкого листа. В кладці 2 яйця.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Ramphodon naevius: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 24 липня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 24 липня 2022.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |