Phyllonomeus
| Phyllonomeus | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Довгоносик Larinus turbinatus Gyllenhal, 1835
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Phyllonomeus — підрід жуків роду Larinus родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд ред.
До цього підроду відносяться жуки дрібного та середнього розміру, довжина тіла яких становить 4.5-13 мм. Основні ознаки[1]:
- головотрубка біля очей, у основи без плаского сідлоподібного вдавлення;
- головотрубка кругла у поперечному перерізі, досить тогнка і не коротше від передньоспинки;
- стволик вусиків довгий, тонкий і не коротший за їхній джгутик.
Спосіб життя ред.
Типовий для видів роду Larinus. Рослинами-господарями слугують різні види з родини айстрових. Імаго живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладаються по одному у суцвіття-кошики. Личинки живляться незрілими сім'янками і заляльковуються у камері з досить міцними стінками[2].
Географічне поширення ред.
Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до Середземномор'я. У цих широких межах значній частині видів притаманний порівняно невеликий регіон. Дев'ять видів цього підроду мешкають в Україні[3], причому у двох з них через Україну проходить межа їхніх ареалів (див. нижче).
Класифікація ред.
Нижче наведено перелік 37 видів цього підроду, що мешкають у Палеарктиці[4]. Види української фауни позначені кольором:
- Larinus adspersus Hochhuth, 1847 — Закавказзя, Південь Європи, Туреччина, Близький Схід, Іран, Туркменістан
- Larinus afer Gyllenhal, 1835 — Португалія, Іспанія, Алжир, Марокко
- Larinus albocinctus Chevrolat, 1866 Італія (Сицилія), Португалія, Іспанія
- Larinus araxicola Gültekin, 2006 — Туреччина
- Larinus carlinae (Olivier, 1807) — Європа (крім Півночі), Алжир, Марокко, Туреччина, Західний Сибір, Північно-Західний Китай, інтродукований у Північну Америку та Австралію
- Larinus centaurii (Olivier, 1807) — Південь Європи, Західний Сибір, Казахстан, Іран
- Larinus filiformis Petri, 1907 — Греція, Болгарія, Закавказзя, Туреччина
- Larinus gigas Petri, 1907 — Туреччина, Близький Схід, Іран
- Larinus gravidus (Olivier, 1807) — Іспанія, Португалія, Алжир
- Larinus grisescens Gyllenhal, 1835 — Південь Європи від Італії до Закавказзя, Туреччина, Близький Схід
- Larinus griseopilosus Roelofs, 1873 — Північна Індія, Китай, Японія, Індо-Малайська область
- Larinus iaceae (Fabricius, 1775) — Європа (крім півночі), Закавказзя, Алжир, Близький Схід, Туреччина, Східний Сибір, Казахстан, Середня Азія, Іран, Китай
- Larinus impressus Gebler, 1830 — Західний та Східний Сибір, Далекий Схід
- Larinus latissimus Roelofs, 1873 — Західний Сибір, Далекий Схід, Японія, Північ Китаю
- Larinus lejeunei Capiomont, 1874 — Алжир, Марокко
- Larinus lethierryi C. N. F. Brisout de Barneville, 1866 — Іспанія
- Larinus leuzeae Fabre, 1870 — Франція
- Larinus longirostris Gyllenhal, 1835 — Португалія, Іспанія, Франція, Італія, Алжир, Ізраїль
- Larinus meleagris Petri, 1907 — Далекий Схід, Японія, Китай
- Larinus microlonchi Peyerimhoff, 1911 — Алжир, Марокко
- Larinus nanus Lucas, 1847 — Іспанія, Алжир, Марокко
- Larinus ovaliforntis Capiomont, 1874 — Лівія, Близький Схід, Туреччина, південь Європейської Росії,
- Larinus perrinae Gültekin, 2006 — Туреччина, Сирія
- Larinus pruinosus Petri, 1907 — Україна, Казахстан, Західний Сибір
- Larinus rectinasus Petri, 1907 — південь Європейської Росії, Україна, Західний Сибір, Іран, Турменістан
- Larinus remissus Faust, 1889 — Закавказзя
- Larinus rusticanus Gyllenhal, 1835 — Південь Європи, Алжир, Марокко, Туреччина
- Larinus saussureae Marshall, 1924 — Північ Індії
- Larinus scabrirostris Faldermann, 1835 — Західний Сибір, Китай, Монголія, Далекий Схід,
- Larinus scolopax Petri, 1907 — Закавказзя, Туреччина, Іран
- Larinus sturnus (Schaller, 1783) — Європа (крім півночі), Північна Африка, Туреччина, Іран, Західний Сибір
- Larinus sulphurifer Boheman, 1843 — Іспанія, Алжир, Марокко
- Larinus tenuicorpus Ter-Minasian, 1962 — Вірменія, Туреччина
- Larinus turbinatus Gyllenhal, 1835 — Південь Європи, Закавказзя, Західний Сибір, Ізраїль, Іран, Казахстан, Киргизстан, Китай
- Larinus variegatus Kôno, 1929 — Японія, Тайвань,
- Larinus villosicollis Desbrochers des Loges, 1892 — Алжир, Марокко
- Larinus westringii Capiomont, 1874 — Алжир, Марокко
- Larinus zanoni F. Solari, 1922 — о. Крит, Лівія
Примітки ред.
- ↑ Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 60, 73-80
- ↑ Воловник С. В. О распространении и экологии некоторых видов долгоносиков-клеонин (Coleoptera, Curculionidae). III. Род Larinus Germ. Энтомол. обозр., 1995. — Т. 74. — Вып. 2. — С. 314–322. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volovn62.htm [Архівовано 4 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
- ↑ Gültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 460–461. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.