Філіпінський пінон
| Філіпінський пінон | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Пінон лусонський (Phapitreron leucotis)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Phapiscus Sundevall, 1873[3] | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Філіпінський пі́нон[4] (Phapitreron) — рід голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Представники цього роду є ендеміками Філіппін[5].
Опис
ред.Філіпінські пінони — птахи середнього розміру, їхня середня довжина становить 23-27 см, а вага 80-165 г. Вони мають переважно буре забарвлення, на обличчі у них є помітні темні смуги, пера на шиї мають металевий відблиск. Вони ведуть деревний спосіб життя, живуть в лісах. Деякі види віддають перевагу густим тропічним лісам, деякі — вторинним лісам та іншим лісовим масивам. Вони ведуть переважно поодинкой спосіб життя. Філіпінським пінонам не притаманний статевий диморфізм.
Види
ред.Виділяють чотири види:[6]
- Пінон лусонський (Phapitreron leucotis)[7]
- Пінон аметистовий (Phapitreron amethystinus)
- Пінон тавітавський (Phapitreron cinereiceps)
- Пінон мінданайський (Phapitreron brunneiceps)[8]
Етимологія
ред.Наукова назва роду Phapitreron походить від сполучення наукових назв родів Фапс (Phaps Selby, 1835) і Вінаго (Treron Vieillot, 1816).[9]
Примітки
ред.- ↑ Bonaparte, Charles Lucien (1854). Coup d'oeil sur les pigeons. Comptes Rendus Hebdomadaires des Séances de l'Académie des Sciences (French) . 39: 869–880 [879].
- ↑ Peters, James Lee, ред. (1937). Check-List of Birds of the World. Т. 3. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 23.
- ↑ C.J. Sundevall: Methodi naturalis avium disponendarum tentamen: försök till fogelklassens naturenliga uppställnung. Stockholm: Samson & Wallin, 1873, s. 99.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ L.F. Baptista, P.W. Trail & H.M. Horblit: Family Columbidae (Pigeons and Doves). W: J. del Hoyo, A. Elliott & J. Sargatal: Handbook of the Birds of the World. Cz. 4: Sandgrouse to Cuckoos. Barcelona: Lynx Edicions, 1997. ISBN 84-87334-22-9.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 квітня 2022.
- ↑ Collar, N.J. (2011). Species limits in some Philippine birds including the Greater Flameback Chrysocolaptes lucidus (PDF). Forktail. 27: 29—38.
- ↑ Phapitreron brunneiceps у базі Avibase.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 301. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела
ред.- Gibbs, David; Barnes, Eustace; Cox, John (2001). Pigeons and Doves: A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Yale University Press. с. 421–424. ISBN 0-300-07886-2.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |