PHL-16
PHL-16 [1] (або тип PCL191) — це самохідна реактивна система залпового вогню (РСЗВ), встановлена на вантажівці, розроблена Китайською Народною Республікою.
| PHL-16 | |
|---|---|
| Походження | КНР |
| Історія виробництва | |
| Виготовлення | 2019 |
| Виготовлена кількість | 20 |
| Варіанти | AR-3 |
| Характеристики | |
| Вага | 45 т |
| Обслуга | 3 |
| Калібр | 370 мм (15 дюйм) |
Розробка
ред.Створена на базі AR-3 MRL[2], розробленому Norinco.[3] AR-3 вийшов на ринок у 2010 році.[4] PHL-16 було представлено під час параду до Національного дня Китаю в 2019 році; на відміну від інших реактивних систем на параді, машини були без маркування.[2]
Дизайн
ред.Пускові установки працюють у складі вогневої батареї. Система також здатна працювати в автономному режимі. Типова батарея включає шість пускових установок, кілька машин перезаряджання, командно-штабну машину, машину для метеорологічних досліджень та інші транспортні засоби служби підтримки.[5]
Ракети
ред.На відміну від попереднього PHL-03, який заряджається боєприпасами фіксованого типу, новий PHL-16 має дві модульні пускові камери, які можуть нести різні типи боєприпасів. Кожна пускова ячейка може нести п'ять ракет калібру 300 мм або чотири ракети калібру 370 мм.[3][1] Експортна версія нової реактивної системи залпового вогню AR-3 може навіть переходити на 750-мм тактичну балістичну ракету Fire Dragon 480 із дальністю 360 км і 380-мм протикорабельну ракету TL-7B.[6] Ця можливість, можливо, буде передана варіантам PLA.
Конфігурація, показана під час параду до Національного дня 2019 року, складалася з 8 ракет калібру 370 мм.[2]
Шасі
ред.Шасі автомобіля побудовано на базі 45-тонного спеціального колісного шасі WS2400 8×8.[7]
Варіанти
ред.Загострення 2022 року
ред.30 липня 2022 року з'явилася інформація, що Китай перекидає PHL-16 до провінції Фуцзянь, яка найближче до Тайваню. У відповідь Тайвань розгорнув свою ППО. До Тайваню направився авіаносець США "Рональд Рейган", супроводжувати Ненсі Пелосі, яка вилетіла до Тайваню.[8]
Оператори
ред.- People's Republic of China
- Сухопутні сили Народно-визвольної армії – понад 20 одиниць станом на 2020 рік [9]
Примітки
ред.- ↑ а б в Verma, Vivek (7 квітня 2020). Appraisal of PLA Artillery Modernisation. Issue Briefs. № 220. Centre for Land Warfare Studies (опубліковано опубліковано April 2020). Процитовано 8 вересня 2020.
- ↑ а б в Chan, Minnie (7 грудня 2019). China's new PCL191 multiple launch rocket system casts shadow over Taiwan Strait. South China Morning Post. Процитовано 8 вересня 2020.
- ↑ а б Foss, Christopher F. (24 лютого 2015). Long-range firepower [IDX15D2]. Jane's 360. Архів оригіналу за 12 November 2018. Процитовано 12 листопада 2018.
- ↑ а б AR3 / PHL-16 - 300/370 mm. GlobalSecurity.org. 1 жовтня 2019. Процитовано 8 вересня 2020.
- ↑ PHL-16. Military Today. Процитовано 21 березня 2022. [Архівовано 2022-11-11 у Wayback Machine.]
- ↑ DSA 2018: China's NORINCO Showcasing TL-7B Anti-ship Missile. Navy Recognition. 17 квітня 2018. Процитовано 21 березня 2022.
- ↑ China 'to offer Malaysia radar, rocket launchers based in Johor'. Today. 9 серпня 2017. Процитовано 21 березня 2022.
- ↑ Світ замер перед катастрофою: Китай жене РСЗВ до кордону, Тайвань підняв винищувачі та розгорнув системи ППО
- ↑ International Institute for Strategic Studies (2021). The Military Balance 2021. Routledge. с. 251. ISBN 978-1-03-201227-8.