Natura 2000

Natura 2000 — мережа охоронних ділянок, центральний елемент у охороні біорізноманіття на території країн-членів Європейського Союзу. Елементами цієї мережі є типи природних середовищ (Special Areas of Conservation), рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення або руйнування.

Станом на 2017 рік мережа включає 27 312 ділянок. Вони охоплюють 787 606 км² суходолу (близько 18 % території ЄС) та 360 350 км² моря^[1]. Мережа охоплює дев'ять біогеографічних регіонів: Альпійський, Атлантичний, Чорноморський, Бореальний, Континентальний, Макаронезійський, Середземноморський, Паннонський та Степовий.

Нормативна основа програми ред.

Директива про оселища ред.

Докладніше: Оселищна директива

У 1992 році Європейський Союз прийняв Директиву 92/43/ЄЕС (від 21 травня 1992 року) про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори (Директива про оселища). Основною метою прийняття цієї Директиви є сприяння збереженню біорізноманіття шляхом збереження природних оселищ і видів природної флори та фауни, які мають важливе значення для суспільства на території держав-членів ЄС.

Директива про оселища доповнює Директиву про охорону природних видів птахів, що була прийнята в 1979 році, як Директива 79/409/ЄЕС, а після поправки 2009 року як 2009/147/ЄС. Найважливішим інструментом для виконання завдань Директиви про оселища є визначення територій, важливих для Європейського Союзу — об'єктів природи загальноєвропейського значення (Sites of Community Importance), які, разом зі спеціальними природоохоронними територіями (Special Protection Areas), визначеними відповідно до Директиви про охорону птахів, утворюють мережу NATURA 2000^[2]. У додатках Директиви наведені переліки типів оселищ і видів загальноєвропейського значення, які потребують різних форм збереження^[3].

Директива про охорону птахів ред.

Докладніше: Пташина директива

Директива про оселища доповнює Директиву Європейського союзу зі збереження диких птахів, що набула чинності 1979 році^[4]. Цю Директиву було замінено Директивою 2009/147/EC про охорону диких птахів^[5]. Внесені зміни носили здебільшого формальний характер. Директива має на меті створення умов для охорони, управління та контролю за популяціями диких видів птахів, а також регулювання використання цих видів у Європейському Союзі. Вона служить для забезпечення базового захисту диких птахів від лову і забою, а також для забезпечення достатньої охорони ареалів їх проживання, особливо це стосується захисту зникаючих і мігруючих видів; крім того, Директива забороняє масштабний вилов або вилов не вибірковими методами, і запобігає торгівлю та комерційне використання більшості видів птахів^[6].

Відповідно Директиві, країни-члени ЄС повинні вживати спеціальні охоронні заходи для забезпечення захисту диких птахів і ареалів їх проживання.

Natura 2000 в Україні ред.

В Україні спроба виокремити біотопи мережі Natura 2000 поки що зроблена тільки для Закарпатської низовини. Реалізація проекту мережі Natura 2000 в Україні є досить проблематичною, оскільки проявляються величезні розбіжності у підборі критеріїв та методів формування національної та Всеєвропейської екомереж. Зроблені спроби вибору елементів екомережі в Україні, як правило, базуються на власноруч вироблених методиках і абсолютно не вписуються у класифікаційні схеми об'єктів охорони, прийняті у Європі. Це стосується, насамперед, геоботанічних методик та систем, згідно яких подаються назви таксонів та синтаксонів. Переліки рідкісних рослинних угруповань та класифікації біотопів України європейською спільнотою не можуть бути використані через застосований домінантний підхід у їх ідентифікації. Особливо відчутно це проявляється на прикордонних територіях, де виникає необхідність узгодження структури регіональних екомереж України з європейськими^[7].

В Україні будується Смарагдова мережа, або мережа Емеральд, що є відповідником мережі Natura 2000 поза країнами ЄС^[8].