Аруна білогруда
| Аруна білогруда | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Myiornis albiventris (Berlepsch & Stolzmann, 1894)[2] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Orchilus albiventris | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ару́на білогруда[3] (Myiornis albiventris) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae)[4]. Мешкає в Андах.
Опис ред.
Довжина птаха становить 7 см, вага 5-6 г. Навколо очей бліді кільця, від дзьоба до скронь ідуть сіруваті плями у формі півмісяця. Лоб і тім'я оливково-зелені, потилиця має коричневий відтінок. Крила темні зі світло-оливково-зеленими краями, хвіст темний. Горло і верхня частина грудей білуваті, поцятковані світло-сірими плямами, решта нижньої частини тіла біла, боки і нижня частина живота мають жовтувато-оливковий відтінок. Райдужки червоні, дзьоб чорнуватий, лапи тілесного кольору. Виду не притаманний статевий диморфізм.
Поширення і екологія ред.
Білогруді аруни мешкають в передгір'ях на схід від Анд в Перу і Болівії, у 2010 році були зафіксовані в Еквадорі[5]. Вони живуть в нижньому і середньому ярусах вологих тропічних лісів. Зустрічаються на висоті від 400 до 1200 м над рівнем моря. Живляться комахами.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Myiornis albiventris: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 30 червня 2022
- ↑ H. von Berlepsch, J. Stolzmann. Descriptions de quelques Espèces nouvelles d’Oiseaux du Perou central. „Ibis”. Sixth Series. 6, s. 389, 1894.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 30 червня 2022.
- ↑ D.M. Brinkhuizen, C. Carter, J.A. Lyons & N.J. Albán. White-bellied Pygmy Tyrant Myiornis albiventris, new to Ecuador. „Cotinga”. 35, ss. 113–115, 2013.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |