Скеляр білогорлий
| Скеляр білогорлий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець білогорлого скеляра (Таїланд)
 Самиця білогорлого скеляра
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Monticola gularis (R. Swinhoe, 1863) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Petrophila gularis Monticola cinclorhynchus gularis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Скеляр білогорлий[2] (Monticola gularis) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae)[3]. Гніздиться в Північно-Східній Азії, зимує в Південно-Східній Азії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 16-19 см, вага 32-37 г. У самців верхня частина голови, шия і другорядні покривні пера крил сині. Спина, скроні, крила і хвіст чорнувато-бурі, нижня частина тіла, обличчя і шия з боків рудувато-коричневі, на горлі широка біла смуга, на крилах білі плями. У самиць верхня частина тіла бурувато-сіра, поцяткована чорними смужками, верхня частина голови сіра, нижня частина тіла білувата, сильно поцяткована темно-бурими смужками[4].
Поширення і екологія ред.
Білогорлі скелярі гніздяться на Далекому Сході Росії, на сході Монголії, на північному сході Китаю і на півночі Північна Корея. Взимку вони мігрують до південного і південно-східного Китаю, східної М'янми, Таїланду, Лаосу і В'єтнаму, іноді до північної Малайзії. На міграції трапляються в Південній Кореї, Японії і на Тайвані. Вони живуть на схилах гір, порослих мішаним лісом, на висоті до 1500 м над рівнем моря, зимують в рідколіссях, садах і на плантаціях, на висоті до 1220 м над рівнем моря. Живляться комахами та іншими дрібними безхребетними, а також ягодами і насінням. Гніздяться з травня по липень, за сезон може вилупитися два виводки. В кладі від 5 до 7 білих, поцяткованих рудувато-бурими плямками яєць. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні[5].
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Monticola gularis.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 05 травня 2022.
- ↑ Peter Clement; Ren Hathway (30 серпня 2010), Thrushes, ISBN 9781408135426, процитовано 25 червня 2014
- ↑ Энциклопедия "Птицы России". Белогорлый дрозд. Процитовано 18 лютого 2018.
Джерела ред.
- «Фауна птиц стран Северной Евразии в границах бывшего СССР: Списки видов. (01.2016)» Е. А. Коблик, В. Ю. Архипов.
- В. К. Рябицев «Птицы Сибири» справочник-определитель, в 2 томах. Москва-Екатеринбург, Изд-во «Кабинетный ученый», 2014.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |