Майлз Месенджер (англ. Miles Messenger) — британський одномоторний літак розробки компанії Miles Aircraft, який використовувався Королівськими повітряними силами за часів Другої світової війни, як літак зв'язку.

Miles Messenger
Літак зв'язку «Майлз Месенджер» на польоті
Призначення: літак зв'язку
Перший політ: 12 вересня 1942
Прийнятий на озброєння: 1943
Знятий з озброєння: 1948
Період використання: 19421948
На озброєнні у: RAF roundel.svg Королівські ПС Великої Британії
Розробник: Miles Aircraftd
Виробник: Велика Британія Miles Aircraft
Всього збудовано: 93
Модифікації: Miles Mercury
Конструктор: Фредерік Джордж Майлз
Екіпаж: 1 особа
Крейсерська швидкість: 200 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 217 км/год
Дальність польоту: 740 км
Швидкопідйомність: 3,8 м/с
Довжина: 7,32 м
Висота: 2,9 м
Розмах крила: 11,02 м
Площа крила: 17,7 м²
Порожній: 652 кг
Споряджений: 1 089 кг
Двигуни: 1 × однорядний 4-циліндровий поршневий авіаційний двигун повітряного охолодження Cirrus Major III
Тяга (потужність): 155 к.с. (116 кВт)

Розробка та конструкціяРедагувати

Розробка невеликого літака для потреб британської армії здійснювалась напівофіційним шляхом. Військове керівництво висловило свій інтерес до невеликого, надійного та непримхливого в обслуговуванні літака, що мав виконувати функції повітряного спостережного засобу, зв'язку та доставляння важливих документів і наказів в умовах військових дій.

У червні 1942 року кількох офіцерів британських Повітряних сил запросили на серію випробувальних польотів для оцінки нової машини M.28 Mercury. Після іспитів вони дали одностайне рішення, що цей унікальний за своїми характеристиками літак був би вельми придатний для коригування артилерійської стрільби й запропонували декілька пропозицій, спрямованих на поліпшення льотних і експлуатаційних характеристик і спрощення конструкції.

Головний розробник літака Ф.Майлз, проте, охоче відреагував на висловлені пропозиції і через три місяці почав випробування нового прототипу М-38, побудованого з урахуванням усіх зауважень. 12 вересня 1942 року прототип здійснив перший успішний політ у повітря поблизу Вудлі.

 
Збережений екземпляр літака «Месенджер» у кольорах фельдмаршала Б.Монтгомері на авіашоу в Австралії. 1998

Для цієї машини використовували фюзеляж від М-28, а в ролі силової установки — двигун Де-Хевілленд «джип Мейджер-1» потужністю 130 к.с. Дещо пізніше на літак встановили «Мейджер-1Д» потужністю 140 к.с.

Після завершення програми випробувань прототип U-0223 передали на військові випробування в одну з стройових частин Королівської авіації. Цей етап пройшов дуже успішно. Льотний склад просто захоплювався машиною.

На жаль, ентузіазму і захоплення стройових льотчиків не поділяли чиновники обох авіаційних міністерств, ані авіації, ані авіаційної промисловості. Причина була вочевидь: літак створений без їхньої згоди і замовлення. Однак дискусія, що розгорілася між авіаційними частинами і міністерськими чиновниками, завершилась на користь нового «Месенджера» — було замовлено будівництво серії з 250 літаків.

Серійне виробництво розмістили на двох заводах фірми «Майлз» в містах Будлі і Ньютаунардсі в Північній Ірландії. Всі літаки передбачалося використовувати як зв'язкові, для кур'єрських цілей і персональних перевезень вищого командного складу. Застосування М-38 на фронтах в ролі коректувальників, розвідників, легких транспортних і санітарних літаків не планувалося.

ЕксплуатаціяРедагувати

«Месенджер» використовувалися в ролі персональних повітряних засобів перевезення вищих воєначальників Британії за час війни. М-38 з серійним номером RG333 був особистим літаком фельдмаршала Б.Монтгомері. А після вироблення ресурсу літака Монтгомері знову зажадав мати саме М-38. Літак RG333 прославився ще й тим, що на п'ятий день висадки британських військ у Нормандії доставив фельдмаршала Б.Монтгомері на плацдарм, розміром — буквально в «п'ятачок». Трохи пізніше на цьому літаку літали для огляду місця боїв В.Черчилль і генерал Д.Ейзенхауер.

М-38 був також персональної машиною маршала Королівських ПС лорда А.Теддера.

Після війни більшість «Месенджерів» військового випуску потрапила в приватні руки. Припускаючи, що літак викличе інтерес, фірма «Майлз» продовжувала випускати його в різних варіантах для цивільного ринку. В цілому в післявоєнний період випустили 80 машин.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Amos, Peter. and Brown, Don Lambert. Miles Aircraft Since 1925, Volume 1. London: Putnam Aeronautical, 2000. ISBN 0-85177-787-2.
  • Brown, Don Lambert. Miles Aircraft Since 1925. London: Putnam & Company Ltd., 1970. ISBN 0-370-00127-3.
  • Simpson, Rod, General Aviation Handbook. Midland Publishing. 2005. ISBN 1-85780-222-5

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

Виноски
Джерела