Пига рудогуза
| Пига рудогуза | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lipaugus uropygialis (Sclater & Salvin, 1876) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Lathria uropygialis Chirocylla uropygialis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Пи́га рудогуза[2] (Lipaugus uropygialis) — вид горобцеподібних птахів родини котингових (Cotingidae)[3]. Мешкає в Перу і Болівії.
Опис
ред.Довжина птаха становить 26-30 см, враховуючи довгий хвіст. Забарвлення переважно тьмяно-сіре, верхня частина тіла і крила більш темні. Живіт, гузка і надхвістя руді. У самців махові пера вузькі, сильно вигнуті, у самиць вони менш видозмінені. Голос гучний, схожий на крик папуг-аратинг.
Поширення і екологія
ред.Довгохвості пиги мешкають на східних схилах Анд на крайньому південному сході Перу (Кордильєра-де-Аполобамба на сході Пуно) і в Болівії (Ла-Пас, Кочабамба). Вони живуть в середньому ярусі вологих гірських субтропічних лісів та на узліссях. Зустрічаються на висоті від 1800 до 2750 м над рівнем моря. Живляться плодами, іноді також безхребетними.
Збереження
ред.МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція рудогузих пиг становить від 600 до 1700 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Lipaugus uropygialis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 01 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Cotingas, manakins, tityras, becards. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 01 жовтня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |