«Let my people go» (укр. «Відпусти мій народ») — 15 текстів про Помаранчеву революцію[3] — книга української письменниці Оксани Забужко. Являє собою колаж з есеїв та статей, написаних англійською мовою для відомих західних видань у час революції та одразу після неї, а також одного оповідання, що належить вже до художньої прози

«Let my people go: 15 текстів про українську революцію»
КраїнаУкраїна Україна
Моваукраїнська
ТемаІсторія XXI століття
ВидавництвоФакт
Видано2005[1]
Тип носіяпапір (тверда обкладинка)
Сторінок232
Тираж5000
ISBN966-359-096-3[2]

Зміст

ред.

Книга містить:

  • переклади статей та есе Забужко, написаних англійською для західних видань під час, наприклад для Wall Street Journal, Der Spiegel тощо;
  • тексти виступів Забужко на різних міжнародних конференціях та деякі статті для преси, з осмисленням та рефлексіями щодо революції;
  • записи з щоденника Забужко з того періоду, які відображають зміни настроїв та атмосфери в Києві впродовж року, а також оповідання «Альбом для Густава», змодельоване на реальних подіях і деталях Майдану.[4]

У книзі описано події 2005 року в трагічному ключі, авторка розвінчує міф про «безкровність» Помаранчевої революції.

Нагороди

ред.

У червні 2006 книга посіла перше місце у списку «Краща українська книга»[5][6], а також «Краща книжка року — 2005» у номінації «Документалістика»[7] за вибором журналу «Корреспондент».

Примітки

ред.
  1. Оксана Забужко (укр.). Meridian Czernowitz. Процитовано 11 квітня 2024.
  2. Книга «Let my people go» – Оксана Забужко. Yakaboo.ua (укр.). Процитовано 11 квітня 2024.
  3. Оксана Забужко. Видавництво Старого Лева (укр.). Процитовано 11 квітня 2024.
  4. Пиркало, Світлана (14 грудня 2005). Оксана Забужко: книжки, народжені революцією (укр.). BBC Україна. Процитовано 11 квітня 2024.
  5. Оксана Забужко. bookclub.ua (укр.). Клуб Сімейного Дозвілля. Процитовано 11 квітня 2024. [Архівовано 2024-02-25 у Wayback Machine.]
  6. Феномен творчості Оксани Забужко. Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного (укр.). 18 вересня 2020. Процитовано 11 квітня 2024.
  7. Офіційна сторінка Оксани Забужко - нагороди. zabuzhko.com. Процитовано 11 квітня 2024.

Посилання

ред.