Красноголовець березовий
| Красноголовець березовий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Leccinum versipelle (Fr. & Hök) Snell 1944 | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| *Boletus versipellis Fr. & Hök (1835) [1] | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Красноголовець березовий[8], красноголовець жовто-бурий (Leccinum versipelle син. Leccinum testaceoscabrum) — вид базидіомікотових грибів родини болетові (Boletaceae).
Назва ред.
Інші назви — підосиновик жовто-бурий, червоняк помаранчевий.
Опис ред.
Капелюшок діаметром 10-20 см (іноді до 30!). Забарвлення варіює від жовтувато-сірого до яскраво-червоного, форма спочатку куляста, не ширше ніжки, пізніше опукла, зрідка — плоска, суха, м'ясиста. На зламі спочатку буріє, потім набуває синяво-чорний колір. Особливого запаху і смаку не має.
Гіменофор трубчастий. Колір від білого до сіруватого, пори дрібні. Трубчастий шар легко відділяється від капелюшка.
Споровий порошок — жовто-бурий.
Ніжка завдовжки до 20 см, діаметром до 5 см, суцільна, циліндрична, потовщена до низу, біла, біля основи іноді зеленувата, глибоко йде в землю, вкрита поздовжніми волокнистими лусочками сіро-чорного кольору.
Поширення ред.
Росте з червня по жовтень в листяних, змішаних і соснових лісах, утворюючи мікоризу переважно з березою. В молодих лісах може зустрічатися в нечуваних кількостях, особливо на початку вересня.
Практичне використання ред.
Красноголовець жовто-бурий — їстівний шапковий гриб, який має досить високі смакові якості, належить до другої категорії їстівних грибів, хоча під час приготування дещо темніє. Його смажать, варять, маринують, солять та сушать.
На марках ред.
- Зображений на марках НДР у 1980 р.
Примітки ред.
- ↑ Fr. & Hök, Boleti, Fungorum generis, illustratio: 13 (1835)
- ↑ Secr. ex Konrad, Bull. Soc. Linn. Lyon: 151 (1932)
- ↑ Vassilkov, Sovietsk. Bot.: 27 (1944)
- ↑ Watling, Notes from the Royal Botanical Garden Edinburgh 29: 267 (1969)
- ↑ J. Blum, Bulletin de la Société Mycologique de France 85 (4): 562 (1970)
- ↑ M. Korhonen, Karstenia 35 (2): 61 (1995)
- ↑ Redeuilh, Bulletin de la Société Mycologique de France 111 (3): 169 (1995)
- ↑ Гелюта В. П. Нові та рідкісні для України види роду Leccinum (Boletales, Basidiomycota) / В. П. Гелюта, О. Ю. Акулов // Український ботанічний журнал. — 2012. — Т. 69, № 6. — С. 886—900.
Посилання ред.
- E. Garnweidner. Mushrooms and Toadstools of Britain and Europe. Collins. 1994.
- R. M. Dähncke: 200 Pilze. 5. Auflage, Verlag Aargauer Tagblatt, Aarau 1992, ISBN 3-85502-145-7
- E. Gerhardt: Pilze. Verlag BLV, München 2006, ISBN 978-3-8354-0053-5
- Leccinum testaceoscabrum//CBS-KNAW Fungal Biodiversity Center Utrecht, 2016. — [[https://web.archive.org/web/20160508202515/http://www.mycobank.org/BioloMICS.aspx?Table=Mycobank&Rec=278406&Fields=All Архівовано 8 травня 2016 у Wayback Machine.] URL]
- Singer, R. 1947. The Boletoideae of Florida. The Boletineae of Florida with notes on extralimital species III. The American Midland Naturalist. 37:1-135
- Гриби Хмельниччини. Навчальний посібник. Говорун В. Д., Тимощук О. О. — Хмельницький: Поліграфіст-1, 2014. — 176 с. — С.66
|
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |