Чагарниця рудогорла
| Чагарниця рудогорла | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ianthocincla rufogularis Gould, 1835[2] | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Garrulax rufogularis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Чагарни́ця рудогорла[3] (Ianthocincla rufogularis) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae. Мешкає переважно в Гімалаях, типовим місцем є штат Сіккім в Індії[4][5].
Опис ред.
Довжина птаха становить 23-25,5 см. Верхня частина тіла оливково-коричнева, з лускоподібним візерунком. Нижня частина тіла сірувата, поцяткована чорними плямками. На тімені чорна пляма. Гузка, горло, щоки і кінчик хвоста рудувато-коричневі. Під дзьобом темні "вуса". Представники підвиду I. r. occidentalis мають світліше забарвлення, темні плями в їхньому забарвленні є більш контрастними. У представників підвиду I. r. assamensis горло блідіше, пляма на ньому менш помітна. У представників підвиду I. r. rufitincta вся нижня частина тіла має рудувато-коричневе забарвлення.
Підвиди ред.
Виділяють шість підвидів:[6]
- I. r. occidentalis Hartert, E, 1909 — західні Гімалаї (від північно-східного Пакистану до західного Непалу);
- I. r. rufogularis Gould, 1835 — центральні Гімалаї (від Непалу до Бутану і північного Ассаму);
- I. r. assamensis Hartert, E, 1909 — південно-східний Ассам, схід Бангладеш і захід М'янми;
- I. r. rufitincta Koelz, 1952 — Ассам на південь від Брахмапутри;
- I. r. rufiberbis Koelz, 1954 — південний схід Аруначал-Прадешу, північна М'янма і південний Китай;
- I. r. intensior (Delacour & Jabouille, 1930) — північно-західний В'єтнам.
Поширення і екологія ред.
Рудогорлі чагарниці мешкають в Пакистані, Індії, Бутані, Непалі, Бангладеш, Китаї, М'янмі і В'єтнамі. Вони живуть у вологих гірських тропічних і субтропічних лісах та чагарникових заростях. Сезон розмноження в Індії і Бутані триває з квітня по вересень. Гніздо глибоке, чашоподібне, розміщується в чагарниках або на дереві, на висоті від 0,6 до 6 м над землею. В кладці 2-4 білих яйця. За сезон може вилупитися кілька виводків.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Ianthocincla rufogularis. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021.
- ↑ Gould, John (1835). Specimens were exhibited of numerous thrushes. Proceedings of the Zoological Society of London. Part 3: 47–48 [48]. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Baker, E.C. Stuart (1920). Birds of the Indian Empire. Journal of the Bombay Natural History Society. 27: 228-247 [241 No. 128]. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021.
- ↑ Mayr, Ernst; Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1964). Check-list of Birds of the World. Т. Volume 10. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 363. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |