Відкрити головне меню

Гельветика (англ. Helvetica) — це поширена рубана гарнітура, розроблена 1957 року швейцарським дизайнером Максом Мідінґером.

Helvetica
HelveticaSpecimenCH.svg
Стиль шрифти без зарубок
Класифікація неогротеск
Дата створення 1957
Дизайнер Макс Мідінґер
Едуард Гоффман
Використання Mergenthaler Linotype Company
CMNS: Helvetica на Вікісховищі

Зміст

ІсторіяРедагувати

Гельветика була розроблена 1957 року Максом Мідінґером з Едуардом Гофманом у шрифтовій майстерні Гас (нім. Haas), що в швейцарському місті Мюнхенштайн. Гас спорядилася розробити нову рубану гарнітуру, яка б могла конкурувати з Akzidenz-Grotesk на швейцарському ринку. Названа спочатку Neue Haas Grotesk (Новий Ґротеск Гасу), вона була створена на основі Schelter-Grotesk. Метою нового дизайну було створення нейтральної гарнітури з чудовою ясністю, без власного тлумачення її форм, гарнітури, яку можна було б використовувати у широкому колі позначень.[1]

Коли Linotype застосувала Neue Haas Grotesk, який ніколи не планувався бути повним асортиментом механічних чи гарячо-металевих гарнітур, дизайн гарнітури був перероблений. Після успіху гарнітури Univers, Артур Рітцель (нім. Arthur Ritzel) із Штемпеля (нім. Stempel) переконструював Neue Haas Grotesk у ширшу сім’ю.[2]

1960-го німецька материнська компанія майстерні Гас змінила назву гарнітури на Гельветика — похідну від Confoederatio Helvetica, латинської назви Швейцарії, щоб зробити її зручнішою для просування на міжнародний ринок.

Варіації ГельветикиРедагувати

Цифрові версіїРедагувати

Linotype поширює різноманітні версії гарнітури, включаючи ті, що мають тільки дроби (числа й відсотки), символи для мов Центральної Європи, кирилицю, грецький, єврейський та арабський алфавіти.

Кирилична версія була штатно розроблена у 1970-х рр. компанією D. Stempel AG, потім розкритикована та перероблена у 1992 р. під наглядом Йовіца Вельович (Jovica Veljović).[3]

Helvetica Light (Світла Гельветика) була розроблена художнім директором цеху Штемпель Еріхом Шульц-Анкером (нім.: Erich Schultz-Anker) разом з Артуром Рітцелем.[4]

Метью Картер (Matthew Carter) розробив Helvetica Greek (грецький варіант), Helvetica Compressed («стиснена», включаючи Helvetica Extra Compressed, Helvetica Ultra Compressed).[5]

Helvetica TextbookРедагувати

Helvetica Textbook — це альтернативний дизайн гарнітури. Деякі символи, такі як 1, 4, 6, 9, I, J, a, f, j, q, μ і ¶ накреслені не так, як в оригінальній версії.

Helvetica InseratРедагувати

Helvetica Inserat — це версія, розроблена у 1957 р. для застосування в індустрії реклами. Має подібні до Helvetica Black Condensed метрики, але дизайн надає ґліфам більш прямокутний вигляд, подібний до Impact та Haettenschweiler. Перетини із штрихами у $, ¢ замінені на несуцільну версію. 4 відкрита у вершині.

Символи кирилиці були додані у 1970-х у D. Stempel AG, потім розкритиковані та перероблені у 1992 р. з порадами Йовица Вельович (Jovica Veljović).

Helvetica CompressedРедагувати

Розроблені Мет’ю Картером (англ.: Matthew Carter) вузькі варіанти символів, що щільніші, ніж Helvetica Condensed. Гарнітура поділяє деякі елементи дизайну з Helvetica Inserat, але використовує закручений хвостик у Q, спрямовану донизу гілку у r, тильду в основі £.

Helvetica Rounded (1978)Редагувати

Helvetica Rounded — це версія, що має скруглені кінці штрихів. Були зроблені тільки напівжирний, напівжирний похилий, жирний, жирний похилий, напівжирний стиснений, напівжирний контурний шрифти. Останній не був випущений Linotype у цифровій формі.

Helvetica NarrowРедагувати

Neue Helvetica (1983)Редагувати

Helvetica WorldРедагувати

Подібні гарнітуриРедагувати

 
Порівняння характерних символів гарнітур Akzidenz-Grotesk, Folio, Helvetica та Univers 55.

Загальні версії Гельветики, розроблені різними постачальниками, включаючи Monotype Imaging (CG Triumvirate), ParaType (Pragmatica), Bitstream (Swiss 721).

Розроблена у 1982 р. гарнітура Arial Monotype, хоч і відрізняється від Гельветики невеликою кількістю деталей, має ідентичні розміри символів, і є нерозрізненна для більшості нефахівців. Великі літери C, G та R, разом з малими a, e, r та t можуть допомогти швидко розрізнити Arial від Гельветики.[6] Відмінності включають:

  • Штрихи Гельветики зрізані, як правило, горизонтально чи вертикально. Це особливо помітно у t, r та C. Arial застосовує скошені зрізи штрихів.
  • G Гельветики має добре визначену шпору; в Arial — ні.
  • Хвостики ґліфів R і a різні.

Nimbus Sans, інша подібна гарнітура, що поєднує розроблені у 1940 р. (Nimbus Sans bold condensed, Nimbus Sans bold condensed (D)) та у 1946 р. (Nimbus Sans Black Condensed, Nimbus Sans Black Condensed (D)), виробляється цехом URW. Гарнітури Nimbus Sans L були випущені під Загальною Громадською Ліцензією GNU.

«Helv», пізніше знана як «MS Sans Serif» — це рубана гарнітура з багатьма ключовими характеристиками Гельветики, включаючи горизонтальні та вертикальні закінчення штрихів та однакові товщини штрихів в межах ґліфу.

ЗастосуванняРедагувати

 
Гельветика у міському метрополітені Нью-Йорку
 
Гарнітура на Космічному човнику — це Гельветика

Гельветика — одна з найбільш вживаних рубаних гарнітур. Є версії для наступних алфавітів/систем: латиниця, кирилиця, єврейська, грецька, японська, корейська, хінді, урду, кхмерська та в’єтнамська. Розроблялися китайські форми, щоб доповнити Гельветику.

Гельветика є загально поширеним вибором для комерційних логотипів, таких як 3M, AT&T, Jeep, Lufthansa, American Airlines, Microsoft та BMW.

Гельветика широко використовується урядом США; наприклад, федеральні форми податку на доход набрані Гельветикою, і NASA використовує гарнітуру на Космічному човнику.[1] Гельветика також застосовується у системі рейтингу телебачення США. Керівництво міського метрополітену Нью-Йорку використовує Гельветику для багатьох позначок у підземці. Проте Гельветика не була вибрана офіційною гарнітурою для надписів (знаків) до 1989 р. Стандартним шрифтом від 1970 р. до 1989 р. був Medium Standard, подібний до Akzidenz Grotesk рубаний, як це було визначено підручником з графічних стандартів транспортного відомства Нью-Йорку. Транспортне відомство Чикаго використовує Гельветику на знаках для Чикаго ‘L’. Британська залізниця, колишній державний оператор залізничного сполучення, розробила свій власний шрифт, взявши за основу Гельветику. Він був узятий на озброєння також національною службою охорони здоров’я та британським відомством аеропортів.

 
Гельветика використовується на знаках на Чикаго ‘L’

Федеральний уряд Канади використовує Гельветику як ідентифікаційну гарнітуру; три варіанти використовуються у федеральній програмі корпоративної ідентифікації. Її застосування заохочується у всіх федеральних агентствах та веб-сторінках.[7]

Логотип та графічний знак підземного метро у Мадриді — це Helvetica Regular («звичайна Гельветика») та Helvetica Neue («нова Гельветика»).

Серіал MTV Осел (дурень) використовує цю гарнітуру для лого та текстових вставок.[8]

Orange використовує шрифт для надписів та заголовків у комунікаціях.[9]

Згадки у ЗМІРедагувати

У 2007 р. Linotype GmbH провела конкурс з плакатів «Гельветика тепер», щоб відзначити 50-ту річницю гарнітури.[10][11] Переможці були оголошені у січневому випуску LinoLetter 2008 р.

У 2007 р. директор Гарі Гаствіт (англ.: Gary Hustwit) випустив документальний фільм Гельветика, якраз до п’ятдесятої річниці гарнітури. У плівці дизайнер-графік Вім Крауел (англ.: Wim Crouwel) сказав: «Гельветика стала справжнім кроком з гарнітур 19-го століття… Ми були вражені цим, тому що вона була більш нейтральною, а нейтральність — це було наше улюблене слово. Гарнітура має бути нейтральною. Вона не повинна мати змісту сама по собі. Значення має бути в змісті тексту, а не в гарнітурі.»

З квітня 2007 р. до березня 2008 р. Музей Сучасного Мистецтва в Нью-Йорку організував виставку з назвою «50-ти річчя Гельветики»,[12] яка відзначала багато застосувань шрифту.

НагородиРедагувати

Гельветику визнали найкращою у німецькому списку FontShop «Найкращі шрифти всіх часів».[13]

НотаткиРедагувати

  1. а б (2007-09-12). Helvetica [Documentary].
  2. myfonts: Артур Рітцель
  3. Adobe Fonts: Helvetica Cyrillic
  4. Cees W. de Jong, Alston W. Purvis, Friedrich Friedl. Creative Type: A Sourcebook of Classic and Contemporary Letterforms. Thames & Hudson. Архівовано 22 April 2009[Дата не збігається] у Wayback Machine. ISBN 0-500-51229-9/ISBN 978-0-500-51229-6
  5. magazine TYPO.18 December 2005 issue. Архів оригіналу за 19 березень 2009. Процитовано 19 березень 2009. 
  6. How to Spot Arial at Mark Simonson Studio
  7. Дизайн інформації федеральної програми ідентифікації. Treasury Board of Canada Secretariat. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2009-03-17. 
  8. Стаття про трюк «Нічна Мавпа», де стверджується, що Гельветика є звичною застосованою гарнітурою. Jackassworld.com. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2009-03-17. 
  9. BBC News — Гельветика у 50. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2009-02-20. 
  10. Linotype Announces Helvetica NOW Poster Contest
  11. Helvetica NOW Poster Contest
  12. Виставки-2007: 50-ти річчя Гельветики. Музей Сучасного Мистецтва, Нью-Йорк. Архів оригіналу за 2008-12-02. Процитовано 2008-11-16. 
  13. До Гельветики й назад

ДжерелаРедагувати

  • Lawrence W Wallis. Сучасна Енциклопедія Гарнітур 1960-90. Lund Humphries Publishers Ltd: 2000. ISBN 0-85331-597-1.

Зовнішні джерелаРедагувати