H (тип підводних човнів США)
Підводні човни типу «Н» — це 71 однопроєктний підводний човен спроєктований на Electric Boat Три були побудовані в США, 19 в Канаді, 8 в Італії, і 41 у Великій Британії.
| ПЧ типу «H» | ||
|---|---|---|
| H-class submarine | ||
 | ||
| Під прапором |  США
| |
| Спуск на воду | 1911-1918 рр (9 човнів) | |
| Виведений зі складу флоту | 1922 р | |
| Сучасний статус | утилізовані, | |
| Проєкт | ||
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 14 вузлів (26 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 10,5 вузлів (19,4 км/год) | |
| Гранична глибина занурення | 61 м | |
| Екіпаж | 25 осіб | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 45,82 м | |
| Ширина корпусу найб. | 4,83 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 3,78 м | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 45-мм гармата | |
| Торпедно- мінне озброєння |
4 носових ТА калібру 18 дюймів — 467 мм, 8 торпед | |
 Зображення на Вікісховищі |
||
Історія
ред.Перші три підводні човни типу були закладені в березні-квітні 1911 року з назвами «Seawolf», «Наутілус» і «Сарган», котрі були перейменовані в «Н-1», «H-2» і в «Н-3» відповідно, в час будівництва, 17 листопада 1911 року, в рамках компанії уніфікації назв підводних човнів. Вони були введені в експлуатацію в грудні 1913/січні 1914 року.
У 1915 році Імператорський ВМФ Росії замовив 17 підводних човнів типу «Н»- в Electric Boat Company, котрі будувалися в Канаді в тимчасовій верфі поруч з Барнет, Ванкувер, Британська Колумбія, щоб уникнути проблем нейтралітету США . Одинадцять були доставлені замовнику, і служили на флоті Російської імперії з назвою «Holland 602», але відправлення решти шести було затримано внаслідок Російської революції1917. Пізніше усі шість тих човнів були придбані ВМС США 20 травня 1918 і дообладнувалися в Пьюджет-Саунд, перш ніж були введені в експлуатацію як «H-4» … «Н-9». В кінці 1918 року USS H-1 (SS-28) сів на мілину зазнавши аварії біля берегів Мексики 12 березня 1920 року. Інші вісім підводних човнів були виведені з бойового складу флоту в кінці 1922 року, і передані до резерву. А у 1930 році їх списали і вони були продані на металобрухт в 1931-1933 роках.
Вісім човнів Велика Британія продала у Чилі.
Конструкція
ред.Ці судна включені деякі пристрої, призначені для збільшення швидкості руху, які були стандартними для підводних човнів США того часу; були обладнані розбірним малим вітрилом і обертовими кришками над дулами торпедних апаратів.
Представники
ред.США (9 човнів)
ред.- USS H-1 (SS-28) — спущений на воду 6 травня 1913. Переданий флоту 1 грудня 1913. Затонув 12 березня 1920.[1]
- USS H-2 (SS-29) — спущений на воду 4 червня 1913. Переданий флоту 1 грудня 1913. Виведений з експлуатації 23 жовтня 1922 року.[2]
- USS H-3 (SS-30) — спущений на воду 3 липня 1913. Переданий флоту 16 січня 1914. Виведений з експлуатації 23 жовтня 1922.[3]
- USS H-4 (SS-147) — спущений на воду 9 жовтня 1918. Переданий флоту 24 жовтня 1918. Виведений з експлуатації 25 жовтня 1922.[4]
- USS H-5 (SS-148) — спущений на воду 24 вересня 1918. Переданий флоту 30 вересня 1918. Виведений з експлуатації 20 жовтня 1922. launched 24 September 1918.[5]
- USS H-6 (SS-149) — спущений на воду 26 серпня 1918. Переданий флоту 26 серпня 1918. Виведений з експлуатації 23 жовтня 1922.[6]
- USS H-7 (SS-150) — спущений на воду 17 жовтня 1918. Переданий флоту 17 жовтня 1918. Виведений з експлуатації 28 листопада 1922.[7]
- USS H-8 (SS-151) — спущений на воду 14 листопада 1918. Переданий флоту 18 листопада 1918. Виведений з експлуатації 17 листопада 1922.[8]
- USS H-9 (SS-152) — спущений на воду 23 листопада 1918. Переданий флоту 25 листопада 1918. Виведений з експлуатації 3 листопада 1922 року.[9]
Велика Британія (35 човнів)
ред.Російська імперія (11 човнів)
ред.Італія (8 човнів)
ред.УНР (6 човнів)
ред.Чилі (6 човнів)
ред.Канада (2 човни)
ред.Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Sea Wolf / H-1 (SS-28). navsource.org. Архів оригіналу за 17 квітня 2009. Процитовано 18 липня 2010.
- ↑ Nautilus / H-2 (SS-29). navsource.org. Архів оригіналу за 16 квітня 2009. Процитовано 18 липня 2010.
- ↑ Garfish / H-3 (SS-30). navsource.org. Архів оригіналу за 18 квітня 2009. Процитовано 18 липня 2010.
- ↑ H-4 (SS-147). navsource.org. Архів оригіналу за 4 березня 2009. Процитовано 18 липня 2010.
- ↑ H-5 (SS-148). navsource.org. Архів оригіналу за 17 квітня 2009. Процитовано 18 липня 2010.
- ↑ H-6 (SS-149). navsource.org. Архів оригіналу за 17 квітня 2009. Процитовано 18 липня 2010.
- ↑ H-7 (SS-150). navsource.org. Архів оригіналу за 4 березня 2009. Процитовано 18 липня 2010.
- ↑ H-8 (SS-151). navsource.org. Архів оригіналу за 18 квітня 2009. Процитовано 18 липня 2010.
- ↑ H-9 (SS-152). navsource.org. Архів оригіналу за 18 квітня 2009. Процитовано 18 липня 2010.
Література
ред.- Gardiner, Robert, Conway's all the world's fighting ships 1906–1921 Conway Maritime Press, 1985. ISBN 0-85177-245-5.
- Friedman, Norman «US Submarines through 1945: An Illustrated Design History», Naval Institute Press, Annapolis:1995, ISBN 1-55750-263-3.
- Navsource.org early diesel submarines page [Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Pigboats.com H-boats page [Архівовано 5 березня 2014 у Wayback Machine.]
- The Legend of Electric Boat, by Jeffrey L. Rodengen, 1994 ISBN 0-945903-24-3
- Britain's Clandestine Submarines 1914–1915, by Gaddis Smith, 1964, ISBN 0-208-01504-3.
- The Subterfuge Submarines, by E. C. Fischer jr., in Warship International , 1977 Vol. XIV No.3
- Building Submarines for Russia in Burrard Inlet, by W.Kaye Lamb, in BC Studies No.71 Autumn, 1986