Гімнотоподібні

(Перенаправлено з Gymnotiformes)
Гімнотоподібні
Час існування: пізній міоцен — наш час[1]
Apteronotus albifrons
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Остаріофізи (Ostariophysi)
Ряд: Гімнотоподібні (Gymnotiformes)
Berg, 1940
Родини
Посилання
Вікісховище: Gymnotiformes
EOL: 5477
ITIS: 553135
NCBI: 8002
Fossilworks: 92061

Гімнотоподібні (Gymnotiformes) або риби-ножі — ряд костистих риб надряду остаріофізи.

Поширення

ред.

Гімнотоподібні населяють прісноводні водойми неотропічних регіонів. Зустрічаються від Мексики на півночі до басейну Ла-Плати в Аргентині на півдні. Поширені переважно на схід від Анд, але деякі види відомі в трансандських частинах Еквадору, Колумбії та Венесуели[2].

Єдиний відомий викопний вид †Humboldtichthys kirschbaumi (раніше †Ellisella kirschbaumi) з доби пізнього міоцену Болівії належить до родини Sternopygidae.

Опис

ред.

Тіло довге, вугроподібне, може бути стиснутим або округлим у перетині. Анальний плавець дуже довгий, містить понад 100 променів і тягнеться від початку грудних плавців до кінця тіла. Натомість черевні та жировий плавці відсутні, а в більшості видів немає й спинного та хвостового плавця (в редукованому стані вони присутні лише в представників родини Apteronotidae). Зяброві щілини вузькі, підкришкова кістка відсутня. Відхідник розташований під головою або грудними плавцями. Зуби на верхній щелепі відсутні.

Плавають за допомогою анального плавця. Промені цього плавця можуть здійснювати кругові рухи. Ці нічні риби здатні виробляти електричне поле для навігації, зв'язку, а у випадку електричного вугра (Electrophorus electricus) — для захисту й нападу. Електричні органи нейрогенні у дорослих представників родини Apteronotidae або міогенні (утворені із м'язових клітин) у решти гімнотоподібних.

Кілька видів використовується у акваріумістиці[3] .

Класифікація

ред.

Станом на жовтень 2024 року було відомо 273 дійсних види гімнотоподібних у 36 родах і 5 родинах[4]. Ця група вважається сестринською до Сомоподібних (Siluriformes), з якими риби-ножі розійшлися у крейдовому періоді (близько 120 млн років тому)[5].

Ряд класифікується за підрядами та надродинами, як показано нижче[6][7]:

Ряд Gymnotiformes

  • Підряд Gymnotoidei
Родина Гімнотові (Gymnotidae)
  • Підряд Sternopygoidei
Надродина Rhamphichthyoidea
Родина Рамфіхтові (Rhamphichthyidae)
Родина Гіпопомові (Hypopomidae)
Надродина Apteronotoidea
Родина Стернопигові (Sternopygidae)
Родина Аптеронотові (Apteronotidae)

Примітки

ред.
  1. Froese R., Pauly D. (eds.) (2024). Ряд Gymnotiformes на FishBase. Версія за червень 2024 року.
  2. Carl J. Ferraris, Jr., Carlos David de Santana and Richard P. Vari. Checklist of Gymnotiformes (Osteichthyes: Ostariophysi) and catalogue of primary types. Neotropical Ichthyology, vol. 15, no. 1): e160067, 2017 doi:10.1590/1982-0224-20160067
  3. Ferraris, Carl J. (1998). Paxton, J.R. & Eschmeyer, W.N. (ред.). Encyclopedia of Fishes. San Diego: Academic Press. с. 111–112. ISBN 0-12-547665-5.
  4. Genera/Species of Fishes by Family/Subfamily through 2024. Eschmeyer's Catalog of Fishes. California Academy of Sciences. Online Version, Updated 2 Oct 2024
  5. Albert, J.S. and W.G.R. Crampton. 2005. Diversity and phylogeny of Neotropical electric fishes (Gymnotiformes). Pp. 360—409 in Electroreception. T.H. Bullock, C.D. Hopkins, A.N. Popper, and R.R. Fay (eds.). Springer Handbook of Auditory Research, Volume 21 (R.R. Fay and A. N. Popper, eds). Springer-Verlag, Berlin.
  6. Joseph S. Nelson, Terry C. Grande, Mark V. H. Wilson. Fishes of the World, 5th Edition. John Wiley & Sons, 2016, p. 238: Order Gymnotiformes ISBN 978-1-118-34233-6
  7. Ricardo Betancur-R, Edward O. Wiley, Gloria Arratia, Arturo Acero, Nicolas Bailly, Masaki Miya, Guillaume Lecointre & Guillermo Ortí. Phylogenetic classification of bony fishes. BMC Evolutionary Biology, Vol. 17, Article number: 162 (2017), p. 17 doi:10.1186/s12862-017-0958-3

Джерела

ред.

Посилання

ред.