Gymnocalycium berchtii
| Gymnocalycium berchtii Гімнокаліціум Берхта | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Gymnocalycium berchtii Neuhuber, 1997 | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Gymnocalycium berchtii (укр. Гімнокаліціум Берхта, Гімнокаліціум берхті)[2] — сукулентна рослина з роду гімнокаліціум (Gymnocalycium) родини кактусових (Cactaceae).
Історія ред.
Вид вперше описаний австрійським фахівцем, експертом, членом австрійської робочої групи з вивчення гімнокаліціумів Гертом Нейгубером (нім. Gert Neuhuber, нар. 1939) у 1997 році у виданні англ. «Gymnocalycium»[3].
Етимологія ред.
Видова назва дана на честь голландського фахівця, одного з найвідоміших збирачів рослин взагалі і гімнокаліціумів зокрема Людвіна Берхта.[4]
Ареал і екологія ред.
Gymnocalycium berchtii є ендемічною рослиною Аргентини. Ареал розташований у провінції Сан-Луїс. Рослини зростають на висоті від 700 до 1200 метрів над рівнем моря в чаковому лісі. Зростає серед гірських порід або біля них, особливо там, де ґрунт неглибокий.
Морфологічний опис ред.
| Орган | Опис |
|---|---|
| Рослини | поодинокі, приплюснуті і часто трохи заглиблені в ґрунт. |
| Коріння | |
| Стебло | тьмяно-сірувато-чорне або чорно-коричневе, до 2 см заввишки, 4-6 см в діаметрі. Ребер 7-9, плескаті. |
| Епідерміс | |
| Маміли | |
| Ареоли | овальні, вкриті пухом від білого до жовтуватого. |
| Колючки | 3-5 прямі, від тьмяно-коричневого до чорного кольору, іноді з більш світлилою основою, 7-10 мм завдовжки. |
| Квіти | воронкоподібні, перламутрово-рожеві, 5.3-7.9 см завдовжки і 4.3-6 см в діаметрі. |
| Бутони | |
| Зовнішні пелюстки | |
| Внутрішні пелюстки | |
| Тичинки | |
| Маточка | |
| Плоди | витягнуті, округлі, сіро-зелені, 21-42 мм завдовжки і 9-20 мм в діаметрі. |
| Насіння | чорне. |
Чисельність, охоронний статус та заходи по збереженню ред.
Gymnocalycium berchtii входить до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи видів, з найменшим ризиком (LC).
Незважаючи на те, що цей вид має невелику площу розміщення — приблизно 1000 км², субпопуляції стабільні і великих загроз немає.
Gymnocalycium berchtii не зустрічається на жодній природоохоронній території.
Охороняється Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[5]
Примітки ред.
- ↑ [[[Біологічна класифікація|Классификация]] рода Gymnocalycium по [[Ганс Тілль|Х. Тиллю]] (Н. Till, 2003) (рос.). Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 14 серпня 2020. Классификация рода Gymnocalycium по Х. Тиллю (Н. Till, 2003) (рос.)]
- ↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
- ↑ Gymnocalycium 10(3): 219. 1997.
- ↑ Urs Eggli, Leonard E. Newton. Etymological Dictionary of Succulent Plant Names (укр. Етимологічний словник назв сукулентних рослин). — Berlin/Heidelberg : Springer, 2010. — С. 25. — ISBN 978-3-642-05597-3. (англ.)
- ↑ Gymnocalycium berchtii. CITES. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. (англ.)
Література ред.
- Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург : ООО „СЗКЭО“ Кристалл», 2004. — 208 с. — ISBN 5-306-00348-6. (рос.)
- Hunt, D. R. CITES Cactaceae Checklist (ed. 2). — Richmond : Royal Botanic Gardens Kew, 1999. — 315 с. — ISBN 970-9000-20-9. (англ.)
- John Pilbeam. Gymnocalycium. A Collector's Guide. — A.A. BALKEMA / ROTTERDAM / BROOKFIELD, 1995. — 191 с. — ISBN 9789054101925. (англ.)
- Edward F. Anderson. The Cactus Family. — Portland, Or., USA : Timber Press, 2001. — 376 с. — ISBN 978-0881924985. (англ.)
- Hunt, D., Taylor, N. & Graham, C. The New Cactus Lexicon. — Milborne Port : DH Books, 2006. — 899 с. — ISBN 978-0953813445. (англ.)
- Backeberg, Curt. Das Kakteenlexikon. — Jena : Fischer, VEB, 1979. — 822 с. — ISBN 978-3437201790. (нім.)
Джерела ред.
- Gymnocalycium berchtii. Королівські ботанічні сади в К'ю. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 3.02.2020. (англ.)
- Gymnocalycium berchtii. Desert-tropicals. Процитовано 3.02.2020.[недоступне посилання] (англ.)
- Gymnocalycium berchtii. Tropicos. Міссурійський ботанічний сад. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 3.02.2020. (англ.)
- Gymnocalycium berchtii. Cactiguide. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 3.02.2020.(англ.)
- Gymnocalycium berchtii. Cactus and Succulent Field Number Finder — Results (укр. Польові номера результатів знахідок кактусів і сукулентів). Процитовано 3.02.2020. (англ.)
- Gymnocalycium berchtii. Plantsystematics. Процитовано 3.02.2020. (англ.)
- Gymnocalycium berchtii Neuhuber. Llifle. Encyclopedias of living forms. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 3.02.2020. (англ.)
- Gymnocalycium berchtii. Gymnocalycium Galerie. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 3.02.2020. (фр.)
- Gymnocalycium berchtii Neuhuber 1997. Encyclopédie des Cactus, Plantes Grasses et Succulentes (укр. Енциклопедія кактусів, сукулентних рослин і трав)]. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 3.02.2020. (фр.)
- Gymnocalycium berchtii. База данных по роду Gymnocalycium – Gymnocalycium Genus Database. Процитовано 3.02.2020. (рос.)
- Gymnocalycium berchtii. Московський клуб любителів кактусів. Архів оригіналу за 12.06.2018. Процитовано 3.02.2020. (рос.)
- Gymnocalycium berchtii Neuhuber 1997. Український сайт про кактуси та кактусистів (рос.). Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 3.02.2020. (рос.)