Голубок сапфіровий
| Голубок сапфіровий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Geotrygon saphirina Bonaparte, 1855 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Osculatia saphirina | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Голубок сапфіровий[2] (Geotrygon saphirina) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Південній Америці.
Опис ред.
Довжина птаха становить 22-26 см, вага 139-199 г. У самців номінативного підвиду лоб і горло білі, під очима невеликі білі плямки. На щоках помітні, довгі, пурпурово-чорні смуги, від дзьоба до очей ідуть темні смуги. Тім'я темно-сизе, потилиця бронзово-зелена, на задній частині шиї велика блискуча пляма, яка має зелений, золотий і пурпурово-рожевий відблиск. Спина і покривні пера крил пурпурово-коричневі, надхвістя має зеленуватий або пурпурово-синій відблиск. Центральні стернові пера чорні, крайні стернові пера чорнуваті з сизими кінчиками. На крилах помітні білі плями. Груди сіруваті, живіт білуватий, боки охристі. Очі жовтуваті або темно-карі. Самиці мають дещо менш яскраве забарвлення, у молодих птахів верхня частина тіла темно-рудувато-коричнева, нижня частина тіла темно-сіра, смуги на обличчі менш помітні. У представників підвиду G. s. rothschildi очі більш темні.
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[3]
- G. s. saphirina Bonaparte, 1855 — від сходу Еквадору до південного сходу Перу, захід Бразилії і північ Болівії;
- G. s. rothschildi (Stolzmann, 1926) — долина річки Маркапата (схід Куско, південний схід Перу).
Індиговий голубок раніше вважався підвидом сапфірового голубка[4][5].
Поширення і екологія ред.
Сапфірові голубки мешкають в Еквадорі, Перу, Бразилії і Болівії. Вони живуть в підліску вологих рівнинних тропічних лісів західної Амазонії та у вологих гірських тропічних лісів у передгір'ях Анд. Зустрічаються поодинці або парами, переважно на висоті від 600 до 1100 м над рівнем моря, в Перу на висоті до 1300 м над рівнем моря. Живляться насінням і дрібними безхребетними, шукають їжу на землі. Гніздо являє собою платформу з гілочок. В кладці 1-2 яйця.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Geotrygon saphirina. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 14 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 14 травня 2022.
- ↑ T.M. Donegan & P. Salaman. Vocal differentiation and conservation of Indigo-crowned Quail-Dove Geotrygon purpurata. „Conservacion Colombiana”. 17 (1), ss. 15–19, 2011.
- ↑ R.C. Banks, J.D. Weckstein, J.V. Remsen, Jr, & K.P. Johnson. Classification of a clade of New World doves (Columbidae: Zenaidini). „Zootaxa”. 3669 (2), ss. 184–188, 2013.
Джерела ред.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |