FPV-польоти (радіокеровані авіамоделі)

FPV-польоти (від англ. First Person View, скор. FPV — вид від першої особи) — один із напрямів аматорського авіамоделізму, в якому пілот керує моделлю, спостерігаючи зображення, яке передається з камери моделі, в спеціальних відеоокулярах, або в моніторі.

FPV-пілот керує моделлю спостерігаючи у відеоокуляри, помічник направляє антену відеозвязку в бік літака

В цьому випадку здійснюється не тільки керування авіамоделлю за радіоканалом системи радіокерування, а й прийом сигналу та інформації з моделі по додатковому відеорадіоканалу в режимі реального часу.

Пілот, керуючи авіамоделлю, спостерігає не за нею, а бачить зображення, що отримується з відеокамери, за допомогою пристроїв відображення, наприклад моніторів, телевізорів, відеоокулярів. Таким чином досягається ефект присутності пілота в кабіні літака.

Розділяють два напрямки оснащення апаратурою: Low Range FPV і Long Range FPV. У першому випадку використовують стандартний набір для FPV, що включає малопотужний передавач відеосигналу, який дозволяє літати в зоні дії стандартного передавача радіокерування. Для польотів на більшу відстань використовують підсилювачі потужності або потужніші передавачі (як для апаратури керування, так і для передачі відеосигналу з моделі). Деякі аматори досягають дальності FPV-польоту до 40—100 км.[1]

FPV-носіїРедагувати

 
Популярні моделі літаків «Sky Hunter» для FPV-польотів. В носовій частині встановлено керовані відеокамери, видно також антени радіокерування та відеопередавача

Для FPV-польотів можна пристосувати будь-який літальний апарат, починаючи від планера і закінчуючи мультироторними системами. Важливою особливістю FPV-носія є можливість розміщення на ньому відеокамери таким чином, щоб частини моделі не попадали у кадр. Для цього використовують моделі літаків, в яких електродвигун зі штовхаючим пропелером розміщено в задній частині.

На моделі додатково встановлюється бортовий передавач відеосигналу, блок телеметрії, автопілот, система стабілізації і управління відеокамерою. Часто на FPV-носії встановлюють додаткову батарею живлення, що забезпечує роботу бортового комплексу FPV.

Апаратура FPVРедагувати

 
OSD інформація на відеозображенні, що спостерігає FPV-пілот

Бортові відеокамериРедагувати

Бортові відеокамери можуть бути досить різними як за розміром і вагою, так і за характеристиками. Найчастіше використовуються мікрокамери з поворотним механізмом, але можливе використання і цифрових камер (таких як Sony NEX-3 або камери GoPro) на стабілізованій підвісці.

Системи передачі/прийому відеосигналуРедагувати

На ринку представлені різні системи прийому та передачі відеосигналу. Основні характеристики  — частота-носій і потужність передавача. Найбільш поширеними частотами, які використовують аматори для передачі відео є: 900 МГц; 1,2 ГГц; 2,4 ГГц та 5,8 ГГц (з потужністю передавачів 0,2—1,5 Вт).

Телеметрія/системи стабілізації/автопілотРедагувати

Телеметрія або OSD (англ. On-Screen Display — відображення інформації на екрані) дозволяє виводити на екран корисну для пілота польотну інформацію: висота польоту, напрямок, швидкість, напруга і струм споживання від бортової батареї, відстань від пілота тощо. На основі цих даних може працювати система стабілізації апарату і автопілота.

Допоміжне наземне обладнанняРедагувати

Часто при польотах Long Range FPV використовують наземні станції. Вони зазвичай складаються зі штатива, на якому закріплена вузькоспрямована антена, що передає літальному апарату команди з пульта керування, і різнонаправленої антени, що приймає сигнал з відеопередавача.

Можливе також використання додаткового підсилювача сигналу з передавача апаратури радіоуправління перед подачею на вузькоспрямовану антену, що дозволяє значно збільшити дальність сигналу радіокерування. Недоліком такого методу є сам принцип роботи вузькоспрямованих антен — доводиться відволікатися від пілотування, щоб направити її в сторону літального апарату. Для усунення цього недоліку використовують трекінгові антенні системи (FPV Antenna tracker). Деякі користувачі також встановлюють на такі станції невеликі контрольні монітори, які підключають безпосередньо до приймача відеосигналу.

Використання та безпекаРедагувати

 
FPV-модель літака «літаюче крило» в польоті, відзнята з борту іншої моделі керованої FPV

FPV-польоти зародились на межі 2010-х років, як хобі аматорів авіамоделізму. Пілот літаючої моделі за допомогою апаратури FPV досягає ефекту присутності в кабіні літака. Також проводяться змагання, що включають польоти по маршрутах, досягнення максимальної висоти, навіть перегони FPV-дронів[2]. Окрім цього подібні апарати мають прикладне значення, їх професійно використовують для проведення фотовідео зйомок з повітря, у військовій справі тощо. Однією з перших голівудських повнометражних стрічок, де було використано FPV-польоти в операторській роботі, стало «Червоне повідомлення» (2021).

В більшості країн існує законне регламентування порядку використання подібних дронів за межами місць, відведених для польотів авіамоделістів.[3] Порушення правил використання повітряного простору може створювати істотну загрозу безпеці повітряних польотів. Кримінальний кодекс України (стаття 282) передбачає покарання за «вчинення дій у повітряному просторі», які створили таку загрозу або спричинили потерпілим тілесні ушкодження, завдали великої матеріальної шкоди або спричинили загибель людей.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела та посиланняРедагувати