Відкрити головне меню

FN-6   (FN = FeiNu, 飞弩, Літаючий Арбалет) — китайський переносний зенітно-ракетний комплекс.

FN-6
Тип: Переносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК)
Походження: Китайська Народна Республіка
Історія виробництва:
Виробник China National Precision Machinery Import and Export Corporation
Характеристики
Маса 16 кг
Тип і модель двигуна твердопаливний ракетний двигун

ІсторіяРедагувати

FN-6 був розроблений China Precision Machinery Import-Export Corporation (CNPMIEC) спеціально для ураження повітряних цілей на низьких висотах. Його розробка велась паралельно з комплексами серії Qian Wei (QW). Експортний варіант коплексу мав назву FeiNu-6, у військах — HongYing-6.

Технічні данніРедагувати

Комплекс FN-6 має масу 16 кг. Ракета довжиною 1,495 метра, має діаметр 0,072 м. Маса ракети невідома. Реактивний двигун дозволяє розвивати швидкість у 360 м/с. Комплекс використовується для ураження цілей на висотах від 150 метрів до 3,5 км.

МодифікаціїРедагувати

FN-16Редагувати

На авіасалоні в Жухаї в кінці 2008 був представлений новий варіант комплексу FN-16. Від відрізняється кращими характеристиками в умовах РЕБ. Крім того, установлена нова система наведення — фактично китайська реалізація останньої модифікації FIM-92 Stinger.

HN-6Редагувати

Подальша модифікація FN/FY-6/16. Відрізняється новою бойовою частиною та системою управління вогнем. Найбільша зовнішня відзнака — нове пускове місце подібне RBS 70 та Mistral[1].

FN-6AРедагувати

Мобільна версія ПЗРК, представлена публіці в 2005. Монтується на китайському HMMWVS. Як заявляють розробники повітряна ціль таким комплексом може захоплюватися на відстані 10 км, при чому час реакції — 5 секунд. Система може функціонувати автономно до 8 годин.

Кожна машина може діяти окремо або в складі батареї, яка може складатися з штабної машини та до 8 ПУ ЗУР. При чому комплекси інтегруються в єдину мережу. Крім того, розроблена спеціальна машина для перезаряджання, в якій розміщується 24 ракети, при цьому час перезаряджання комплексу — менший хвилини. Комплекс є ефективним проти реактивних літаків, БПЛА й ракет з максимальною швидкістю до 300 м/с.

FB-6AРедагувати

FN-6A не став масовим у китайській армії, дуже швидко його змінив комплекс FB-6A. Головним стало формування комплексу з двох машин — на одній знаходився радар. На бойовій платформі окрім ПЗРК встановлювався 12,7-мм кулемет для самозахисту[2].

Бойове застосуванняРедагувати

Громадянська війна в СиріїРедагувати

Вперше комплекси FN-6 засвітились в Сирії в 2013: в лютому такий комплекс був на відео в одному із загонів опозиції, а 25 лютого такою ракетою був збитий Мі-8 ВПС Сирії біля Алеппо. Джерело поставки комплексів остаточно нез'ясоване — за даними американських ЗМІ їх поставили з Судану. 5 березня біля Алеппо був збитий Мі-8. 18 серпня 2013 в провінції Латакія бійцями бригади Islamic Harakat Ahrar ash-Sham Al Islami був збитий МіГ-21.

Ісламська Держава ІракуРедагувати

В кінці 2014 комплекси FN-6 були передані іракським повстанцям властями Катару. Саме з китайської зброї був збитий Мі-35 іракської армійської авіації біля Байджі (3 жовтня) та Bell 407 (8 жовтня).

ЕксплуатантиРедагувати

  •   Китайська Народна республіка. FN-6 на озброєнні армії та ВПС.[3]
  •   Малаїзія[4] In May 2004, a memorandum of understanding was signeded with Malaysia for the transfer of technology of the FN-6.[5]
  •   Камбоджа. 25 червня 2009 національне ТБ видало сюжет про конфлікт с Таїландом, в якому фігурували солдати місцевої армії с ПЗРК FN-6 та FN-16[6].
  •   Судан. Вперше комплекси були показані на параді 2007.[7][8].
  •   Пакистан[9]
  •   Перу. Невелика партія FN-6 була поставлена ВМС в липні 2009.
  •   Вільна Сирійська Армія[10][11].
  •   Бангладеш
  •   Іран

ПосиланняРедагувати

  1. HN-6 FCS sight. Архів оригіналу за 20 травень 2013. Процитовано 27 листопад 2014. 
  2. FB-6A. Архів оригіналу за 20 травень 2013. Процитовано 27 листопад 2014. 
  3. HongYing-6 (FN-6) Man-Portable Surface-to-Air Missile. Sinodefence. Архів оригіналу за 10 травень 2006. Процитовано 27 листопад 2014. 
  4. Malaysia to purchase Chinese missiles. Daily Express. 21 July 2004. Архів оригіналу за 3 серпень 2004. Процитовано 27 листопад 2014. 
  5. Nick Leong (21 July 2004). China offers to transfer missile technology. The Star. Архів оригіналу за 9 червень 2012. Процитовано 30 December 2008. 
  6. http://china-defense.blogspot.com/2009/10/cambodias-chinese-weapon-on-parade.html
  7. Andrei Chang (28 March 2008). China ships more advanced weapons to Sudan. UPI Asia. Процитовано 30 December 2008. 
  8. For Iran, Defeat Is Unacceptable. strategypage.com. July 5, 2013. 
  9. Xu Tianran (March 13, 2013). Chinese missiles steal spotlight after downing Syria army helicopters Global Times. Global Times. 
  10. C. J. Chivers; Eric Schmitt (August 12, 2013). Arms Shipments Seen From Sudan to Syria Rebels. The New York Times.