Папужник королівський
| Папужник королівський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Червоноголовий папужник (зверху) і королівський папужник (знизу)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Erythrura regia (Sclater, 1881) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Erythrospiza regia | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Папу́жник королівський[2] (Erythrura regia) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Ендемік Вануату. Раніше вважався підвидом червоноголового папужника, однак був визнаний окремим видом.
Опис ред.
Довжина птаха становить 11 см. Голова, надхвістя і хвіст яскраво-червоні, крила і нижня частина живота зелені, решта тіла синя. Дзьб чорний, очі темно-карі, лапи чорнувато-тілеского кольору. самиці мають дещо менш яскрвве забарвлення, червоний відтінок голови менш виражений, спина і живі більш зелені.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[3]
Поширення і екологія ред.
Королівські папужники живуть на порослих тропічними лісами і чагарниковими зростями пагорбах, на плантаціях і в садах. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками до 7 птахів. Живляться насінням, а також плодами фікусів з видів Ficus acrorhyncha, Ficus obliqua, Ficus verrucosa і Ficus kajewskii, іноді також комахами. Гніздо кулеподібне, в кладці 3-4 яйця. Інкубаційний період триває 2 тижні, птешенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення і стають самостійними у віці 1,5 місяців.
Збереження ред.
МСОП класифікує королівських і червоноголових папужників як один вид Erythrura cyaneovirens і класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція королівських папужників становить менше 1000 дорослих птахів, а популяція червоноголових папужників є більшою. Загальна популяція королівських і червоноголових папужників становить від 10 до 20 тисяч дорослих птахів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Erythrura regia: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 31 серпня 2022
- ↑ Erythrura regia у базі Avibase.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 31 серпня 2022.
Джерела ред.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |