Папужник фіджійський
| Папужник фіджійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Erythrura pealii Hartlaub, 1852[2] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Geospiza prasina Peale 1849[3] | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Папу́жник фіджійський[4] (Erythrura pealii) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[5]. Ендемік Фіджі. Раніше вважався підвидом червоноголового папужника, однак був визнаний окремим видом.
Опис ред.
Довжина птаха становить 9—11,5 см. Верхня частина тіла зелена, голова, надхвістя і хвіст червоні. Підборіддя чорнувате, горло синє, верхня частина грудей бірюзова, решта нижньої частини тіла зелена. Дзьоб короткий, чорнувато-сірий, очі червонувато-карі, лапи рожевувато-коричневі. Самиці дещо менш яскраві, ніж самці, боки в них світліші. У молодих птахів дзьоб жовтий з темним кінчиком, обличчя іноді має синюватий відтінок.
Поширення і екологія ред.
Фіджійські папужники мешкають на чотирьох найбільших островах Фіджі — Віті-Леву, Вануа-Леву, Тавеуні[en] і Кадаву[en], а також на більш дрібних островах з груп Маманука[en] і Ясава[6]. Вони живуть в тропічних лісах, на узліссях і галявинах, на луках і плантаціях, в парках і садах, на висоті до 1200 м над рівнем моря[7]. Під час негніздового періоду утворюють зграйки до 6 птахів.
Фіджійські папужники живляться насінням, зокрема насінням Megathyrsus maximus і рису, а також комахами, яких вони часто дістають з-під кори, нектаром і дрібними ягодами. Сезон розмноження триває з січня по квітень. Гніздо кулеподібне зі входом знизу, розміщується на висоті від 3 до 6 м над землею. У кладці 3—4 білих яйця. Інкубаційний період триває 13—14 днів. Пташенята покидають гніздо через 21 день після вилуплення, однак батьки й далі піклуються про них ще 2 тижні[8].
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Erythrura pealii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 31 серпня 2022
- ↑ Hartlaub, Gustav (1852). Titian Peale's Vögel der "United States Exploring Expedition". Archiv für Naturgeschichte (нім.). 18: 104.
- ↑ Peale, Titian Ramsay (1848). Mammalia and ornithology (PDF). Т. VIII. Philapdelphia: G Sherman. с. 116.
- ↑ Erythrura pealii у базі Avibase.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 31 серпня 2022.
- ↑ Holyoak, D T (1979). Notes on the birds of Viti Levu and Taveuni, Fiji. Emu. 79 (1): 7—13. doi:10.1071/MU9790007.
- ↑ Diamond, Jared M (1970). Ecological consequences of island colonization by southwest Pacific birds, I. Types of niche shifts (PDF). Proceedings of the National Academy of Sciences. 67 (2): 529—536. Bibcode:1970PNAS...67..529D. doi:10.1073/pnas.67.2.529. PMC 283240. PMID 16591871.
- ↑ Clunie, Fergus (1979). Red-headed Parrot Finch (PDF). Notornis. 26 (1): 62. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2008.
Джерела ред.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken — Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
- Clements, Peter; Harris, Alan; Davis, John (1993). Finches and Sparrows. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-8017-2.
- Watling, Dick (2003). A Guide to the Birds of Fiji and Western Polynesia. Suva, Fiji: Environmental Consultants. ISBN 982-9030-04-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |