Папужник віті-левуйський
| Папужник віті-левуйський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Erythrura kleinschmidti (Finsch, 1878) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Amblynura kleinschmidti | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Папу́жник віті-левуйський[2] (Erythrura kleinschmidti) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Ендемік Фіджі. Вид названий на честь ніиецького натураліста Теодора Кляйншмідта[en][4].
Опис ред.
Довжина птаха становить 11 см, вага 15 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення переважно оливково-зелене, лоб, обличчя, щоки і підборіддя чорні, тім'я і потилиця темно-сині, надхвістя і верхні покривні пера хвоста яскраво-червоні. Хвіст чорний, чорно-бурий. Очі темно-карі, дзьоб міцний, жовтувато-тілесного кольору з темним кінчиком. Молоді птахи мають більш тьмяне забарвлення, нижня частина тіла у них має коричнюватий відтінок.
Поширення і екологія ред.
Віті-левуйські папужники живуть у первинних вологих тропічних лісах в центрі і на сході острова Віті-Леву. У 2012 році вони також спостерігалися на островах Ясава. Віті-левуйські папужники зустрічаються поодинці. парами або невеликими сімейними зграйками. Ведуть переважно осілий спосіб життя, під час негніздового періоду іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. На відміну від інших папужників і більшості астрильдових, віті-левуйські папужники живляться переважно комахами, яких шукають на стовбурах дерев і серед ліан, використовуючи свій великий дзьоб, щоб зривати кору, а також бутонами, ягодами і плодами. Гніздо куполоподібне з бічним входом.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція віті-левуйських папужників становить від 3500 до 15000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Erythrura kleinschmidti: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 01 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 01 вересня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 215. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела ред.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
- Clements, Peter; Harris, Alan; Davis, John (1993). Finches and Sparrows. Christopher Helm. ISBN 0-7136-8017-2.
- Watling, Dick (2003). A Guide to the Birds of Fiji and Western Polynesia. Tulani: Dick Watling. ISBN 982-9030-04-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |