Дятел бурощокий

вид птахів
(Перенаправлено з Dendrocopos kizuki)
Дятел бурощокий
Бурощокий дятел (Осака, Японія)
Бурощокий дятел (Осака, Японія)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Дятлоподібні (Piciformes)
Родина: Дятлові (Picidae)
Рід: Yungipicus
Вид: Дятел бурощокий
Yungipicus kizuki
(Temminck, 1836)[2]
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Dendrocopos kizuki
Picoides kizuki
Посилання
Вікісховище: Yungipicus kizuki
Віківиди: Yungipicus kizuki
ITIS: 1145266
NCBI: 36303

Дя́тел бурощокий[3] (Yungipicus kizuki) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Мешкає в Східній Азії. Виділяють низку підвидів.

Бурощокий дятел (Чханвон, Південна Корея)

Опис ред.

Довжина птаха становить 13—15 см, вага 19 г. Верхня частина тіла темно-коричнева, поцяткована білими смужками. Махові і покривні пера крил темно-бурі, поцятковані білими смужками. Горло біле, груди коричневі, живіт світлий, нижня частина тіла поцяткована коричневими плямками. Тім'я сіро-коричневе, над очима білі «брови», які продовжуються до шиї. Скроні коричневі, під дзьобом білі «брови». Хвіст чорнуватий, поцяткований білими смужками. Очі каштанові, дзьоб чорнуватий, лапи сірі. У самців на тімені є невелика червона пляма. Дзьоб, крила і хвіст у самиці довші, ніж у самця. Представники південних підвидів мають менші розміри і тьмяніше забарвлення, ніж представники північних підвидів[4][5].

Підвиди ред.

Виділяють десять підвидів:[6]

Поширення і екологія ред.

Бурощокі дятли поширені в Китаї, Японії, Росії, Північній та Південній Кореї. Вони живуть в широколистяних і хвойних лісах, парках і садах. Зустрічаються на висоті до 2100 м над рівнем моря.

Поведінка ред.

Бурощокі дятли живуть парами, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться безхребетними, яких шукають на деревах, а також ягодами. Гніздування починається у березні на півдні Японії та в кінці травня на півночі. Яйця білі, розміром 19×15 мм[7]. У кладці 5—7 яєць, інкубаційний період триває 12—14 днів. Пташенята покидають гніздо на 3 тиждень.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Yungipicus kizuki. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021. 
  2. Temminck, C.J. (1820–39). Nouveau recueil de planches coloriées d'oiseaux. Strasbourg: Legras Imbert et Co. pl. 585. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021. 
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Winkler, Hans; Christie, David A.; Nurney, David (2010). Woodpeckers. Bloomsbury. с. 257–258. ISBN 9781408135037. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021. 
  5. Gorman, Gerard (2014). Woodpeckers of the World: The Complete Guide. A&C Black. с. 229–230. ISBN 9781408147177. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021. 
  6. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 18 жовтня 2021. 
  7. Ishida, Ken (2014). Japanese Pygmy Woodpecker Kogera (Jpn) Dendrocopos kizuki. Bird Research. 2 (5): 4–5. Архів оригіналу за 12 квітня 2016. Процитовано 25 липня 2017.